Ризик розвитку хвороби Паркінсона у чоловіків удвічі вищий, ніж у жінок, і нове дослідження вказує на можливу причину цього – білок у мозку, який зазвичай є нешкідливим.
Білок PTEN-induced kinase 1 (PINK1) відіграє важливу роль у регулюванні енергетичних процесів у мозку. Однак нові дані свідчать, що в деяких випадках хвороби Паркінсона імунна система помилково сприймає PINK1 як загрозу, атакуючи клітини мозку, які його експресують.
Згідно з дослідженням, проведеним науковцями з Інституту імунології Ла-Хойя (США), імунні Т-клітини завдають набагато більшої шкоди мозку чоловіків, ніж жінок.
“Різниця у Т-клітинній відповіді між статями була дуже вражаючою,” – зазначає імунолог Алессандро Сетте з Інституту імунології Ла-Хойя. “Ця імунна реакція може бути одним із факторів, що пояснює відмінності в захворюваності на хворобу Паркінсона серед чоловіків і жінок.”
Використовуючи зразки крові пацієнтів із хворобою Паркінсона, дослідники перевірили реакцію Т-клітин на різні білки, пов’язані із захворюванням. Виявилося, що саме PINK1 викликає найбільшу активність імунної системи.
У чоловіків із хворобою Паркінсона кількість Т-клітин, які атакували клітини мозку з PINK1, зросла у шість разів порівняно зі здоровими чоловіками. У жінок із цим захворюванням цей показник збільшився лише у 0,7 раза.
Раніше ті ж науковці виявили подібну реакцію імунної системи на білок альфа-синуклеїн, але вона була не такою поширеною. Це спонукало їх до подальшого пошуку антигенів, що провокують імунну відповідь.
Чим більше дослідники дізнаються про механізми розвитку хвороби Паркінсона, тим більше можливостей відкривається для розробки нових методів лікування.
“Тепер, коли ми знаємо, чому Т-клітини атакують мозок, можна розробити терапію для їхнього блокування,” – пояснює імунолог Сесілія Ліндестам Арлехамн.
У перспективі визначення PINK1-специфічних Т-клітин у крові може допомогти діагностувати хворобу Паркінсона на ранніх стадіях, що покращить ефективність лікування та підтримку пацієнтів.
Хоча ліки від хвороби Паркінсона поки не знайдені, вчені роблять значні кроки у вивченні факторів ризику та пошуку нових підходів до боротьби із захворюванням.
“Необхідно розширити аналіз, враховуючи всі можливі антигени, ступінь тяжкості захворювання та час від його початку, щоб краще зрозуміти прогресування хвороби і статеві відмінності,” – додає Сетте.
