Людський мозок — дуже складна та тендітна конструкція. Вчені десятиліттями намагаються розгадати таємниці того, як функціонує наш мозок і як ми могли б впливати на його роботу. Цього разу вчені зосередилися на вивченні нашої пам’яті та методиці стирання певних спогадів, пише The Guardian.
Під час досліджень група вчених із Йоркського університету зосередилася на вивченні того, як програвання звуків під час сну може посилити чи навпаки послабити наші спогади. Вчені сподіваються, що колись цей підхід зможе стати базою для допомоги людям, які живуть із болісними спогадами.
Загалом у дослідженні взяли участь 29 осіб. Під час експерименту їм показували різні пари слів на моніторі комп’ютера. Перше слово завжди було певним об’єктом, наприклад, велосипед. А друге — вказувало або на місце, або на людину, наприклад, офіс чи Девід Бекхем. Вчені використовували 60 різних слів, що вказують на об’єкти та по 60 слів, що вказують на місце або людину. Загалом реципієнтам показали обидві можливі пари, тобто вибірку зі 120 різних асоціацій.
Коли кілька слів спливали на екрані, учасники чули, як слово, що вказує на предмет, вимовляється вголос. Після реципієнтів перевірили на підмножині асоціацій — їм надали одне слово та попросили обрати парне із шести варіантів.
Після цього учасники дослідження провели ніч у лабораторії сну під наглядом вчених. Коли вони увійшли до певного стану сну, на що вказували електроди, прикріплені до їхніх голів, учасники відтворили звук вимови 30 слів, що вказують на об’єкти.
Наступного дня вчені знов провели тест на асоціації. Результати показують, що здатність згадати перше слово, яке вони вивчили в парі зі словом, що вказує на об’єкт, підвищувалася, якщо вимова об’єктного слова програвалася під час сну. Якщо ж об’єктне слово було відтворено — здатність згадати знижувалася. Водночас вчені виявили, що здатність згадати друге слово в парі з тим самим об’єктним словом навпаки знижувалася.
За словами співавтора дослідження доктора Ейдана Хорнера, по суті їм вдалося створити ситуацію, коли існує два конкурентні спогади, і за допомогою втручання з боку вчених можна вплинути на те, щоб людина забула один з них.
Хорнер зазначає, що потрібно більше тестів, щоб зрозуміти, як саме працює цей механізм. Але вже зараз можна сказати, що це дослідження надалі може бути використане для допомоги людям, які переживають спогади, що травмують. За допомогою цього способу вчені зможуть витіснити хворобливе враження і замінити його іншим.