У тропічних лісах Амазонки мешкає найбільший і найважчий (хоча й не найдовший) вид змій на Землі – зелена анаконда. Однак те, що вважалося одним видом, що охоплює величезну територію, тепер виявилося двома, з невеликою допомогою Вілла Сміта та його команди документалістів, які його супроводжували.
Професор Брайан Фрай з Квінслендського університету не ставив собі за мету розгадати родовід анаконди. Натомість він проводить довгострокове дослідження наслідків буріння нафтових свердловин в Амазонці у співпраці з корінним народом ваорані.
“Дивлячись на самця і самку анаконди, ви не подумаєте, що це одна і та ж тварина, не кажучи вже про один і той же вид”, – сказав Фрай в інтерв’ю IFLScience. Легендарні тварини, які виростають понад 5 метрів (16,4 футів) завдовжки (за недостовірними чутками, набагато більші), є самками. Самці вдвічі коротші і стрункіші (не дивно, що деякі самки не можуть до них дотягнутися). Не дивно, що раціон харчування обох статей дуже відрізняється: самки харчуються травоїдними тваринами, такими як олені та капібари, а самці – куликами.
“Як найбільші хижаки, анаконди особливо вразливі до деградації середовища існування, – пишуть Фрай та його колеги в новій статті. “Вони не лише страждають від пошкодження середовища існування, але й зазнають значного впливу від пошкодження їхньої кормової бази”. Команда вирішила, що, порівнюючи концентрацію важких металів між статями, вони зможуть виявити вплив нафтових розливів на екосистему.
Їм також допомагали деякі знаменитості. Фрай був науковим керівником амазонської частини документального фільму National Geographic “Від полюса до полюса з Віллом Смітом”. Це дозволило залучити до досліджень анаконди ресурси, які, за словами Фрая, були набагато більшими, ніж ті, до яких він звик, включаючи допомогу самого Сміта, який без проблем залазив у воду і допомагав ловити анаконду.
Команда дізналася, що самці мають на 1000 відсотків більше свинцю і кадмію в організмі, ніж самки, розповів Фрай IFLScience, що відображає те, як ці елементи проникають у водну екосистему і прокладають собі шлях вгору по харчовому ланцюгу.
У процесі наймасштабнішого з коли-небудь проведених відборів зразків анаконди вони помітили, що зелені анаконди Еквадору більші, ніж анаконди Бразилії. “Ми знайшли одну з них завдовжки 6,3 метра (21 фут), що близько до офіційного рекорду”, – розповів Фрай в інтерв’ю IFLScience.
Ще більша тварина втекла, схопивши іклами одного з членів команди і намагаючись затягнути його у воду. Постраждалий ваоранієць і ті, хто допомагав йому звільнитися, оцінили його довжину в 7,5 метрів (24,6 футів). Судячи зі шрамів, Фрай підтверджує, що її щелепи, і, ймовірно, вся змія, були набагато більшими, ніж у будь-якої з тих, що їм доводилося ловити. Незважаючи на сильно перебільшені чутки, на більшій частині свого ареалу навіть найбільші самки не виростають більше 5 метрів (16,4 футів).
В іншому еквадорські змії не відрізняються ні зовнішнім виглядом, ні поведінкою, маючи майже ідентичні позначки. Однак, коли команда взяла генетичні зразки, вони виявили, що це точно не один і той самий вид – різниця в ДНК між ними становить 5,5 відсотка. “Для порівняння, люди відрізняються від шимпанзе лише приблизно на 2 відсотки”, – зазначив Фрай у своїй заяві.
Подальші дослідження показали, що більший вид також зустрічається в Колумбії та Венесуелі, отримавши назву північна зелена анаконда (Eunectes akayima), в той час як існуючий вид E. murinus буде перейменовано на південну зелену анаконду. Хоча їхні території дещо перетинаються, ці два види живуть у різних річкових басейнах, що є наслідком географічного поділу, який розпочався 10 мільйонів років тому і відобразився на поділі видів серед багатьох інших амазонських тварин.
Те, що наука дає, вона іноді також і забирає. У статті, що анонсує їхні результати, Фрай та співавтори також повідомляють, що те, що вважалося трьома окремими видами (менших) жовтих анаконд, є локальними варіаціями одного і того ж виду.
Фрай зізнався IFLScience, що було сумно видаляти два види з реєстру, але додав: “Ми повинні бути неупередженими. “Ми повинні бути безпристрасними і дозволити генетиці розповісти історію […] ми повинні бути послідовними, щоб зберегти довіру до науки”.
Ця довіра важлива, тому що, хоча південна зелена анаконда настільки поширена, що їй не загрожує небезпека, те ж саме може бути не так з північною версією. Мало того, що їхній ареал менший, так ще й більша його частина постраждала від буріння нафтових свердловин, широкомасштабних лісозаготівель і руйнівної посухи, від якої страждає цей регіон. Фрай сподівається повернутися в цей регіон, щоб дослідити, чи впливає нафтове забруднення на чоловічу фертильність, окрім усього іншого.
Таке відкриття стало б жахливою новиною для здоров’я екосистеми, але могло б принаймні привернути увагу до загрози, яку нафтове буріння становить для Амазонки. Якщо так, то це могло б частково віддячити індіанцям ваорані, які вітали експедиції на своїх землях і поділилися своїми знаннями про відлов анаконди, а два співробітники ваорані стали авторами нової статті. Ваорані гостро усвідомлюють руйнівні наслідки нафтового буріння для їхніх земель; минулого року їхня тривала кампанія домоглася проведення національного референдуму, який заборонив буріння на окремих територіях, але імплементація цього рішення залишається проблематичною.
Всупереч репутації, жодна анаконда не їсть людей – але Фрай каже, що іноді вони вбивають тих, кого сприймають як загрозу, тож відловлювання особин – справа не для самотніх.
Це відкриття є одним з найбільших нових видів, виявлених у цьому столітті, хоча його затьмарює доказ існування другого африканського виду слонів.
“Зазвичай, якщо ви хочете відкрити новий вид, ви починаєте з малого”, – сказав Фрай в інтерв’ю IFLScience.
Поєднання розміру знахідки, зв’язку з відомими особистостями та екологічної значущості робить її “найбільшим досягненням моєї кар’єри”, – сказав Фрай. Це доволі смілива заява, враховуючи, що Фрай знайшов рибу з опіатами для отрути, показав, що отрута дракона може запобігати інсультам, що може трансформувати боротьбу з багатьма хворобами, і навіть показав, що повільна реакція людства є побічним ефектом еволюції стійкості до отрути кобри.
“Єдиний спосіб, яким це могло б бути більше, – додав він IFLScience, – це якби я [науково] описав ксеноморфа, який щойно вистрибнув з грудей Тейлор Свіфт”.
