Учені з’ясували, який вигляд мали боги Парфенона

Довгий час мистецтвознавці вважали, що скульптури, вивезені британцями з головного храму Афін, не мали кольору. Автори нового дослідження довели, що все було зовсім не так.

Думка про те, що скульптури класичної Греції були монохромними, надзвичайно поширена. Тим часом ще у XVIII столітті, під час розкопок Помпеїв і Геркуланума, з-під шару попелу витягли статую Артеміди зі збереженими слідами фарби.

Найімовірніше, міф про білизну грецьких статуй пов’язаний з тим, що інтерес до них був досить переривчастим. Багато грецьких статуй відомі нам за римськими копіями, а ось скульптори Риму вже не захоплювалися фарбуванням. Справа ця непроста, фарба на мармурі тримається погано. Після падіння Риму грецьку (та й римську) культуру, скажімо прямо, забули.

В епоху Проторенесансу спадщина класичної Греції знову увійшла в моду і з’явився свого роду поділ: живопис поліхромний, скульптура – монохромна. Зараз нам відомо, що поліхромними були навіть статуї архаїчного періоду Греції. І зовсім незрозуміло, чому в період розквіту Афін скульптори могли втратити навички забарвлення.

Проте скульптури богів і богинь із Парфенона, що перебувають зараз у колекції Британського музею, як і раніше, вважали монохромними – слідів фарби на них не знайшли. Тепер ситуація змінилася.

Доктор Джованні Веррі з Чиказького інституту мистецтв (США) і його колеги вивчили скульптури Парфенона за допомогою методів оптично індукованої люмінесценції, оптичної спектроскопії та рентгенофлуоресцентної спектроскопії, а також хімічного аналізу і знайшли на них фрагменти фарб різних кольорів. Роботу опубліковано в журналі Antiquity.

Учені досліджували фриз, на якому зображено процесію на честь дня народження Афіни, панелі з фігурами кентаврів, які б’ються, а також статуї деяких грецьких богів. На деяких із них, зокрема на одязі Афіни, виявили сліди пігменту, який називають єгипетською синявою.

Єгипетська синь складається з кальцію, міді та кремнію і є найдавнішим у світі синтетичним пігментом: найбільш ранні його сліди знайдено в Єгипті, їм не менше п’яти тисяч років. Крім цього пігменту, на скульптурах знайшли фрагменти цинкових білил і пурпуру.

Фрагмент пурпуру, причому не стандартного для античності тирського, а створеного без використання молюсків / © Trustees of the British Museum

Пурпур, який у грецьких джерелах називають тирським, дуже цінували в Античному світі через дорожнечу виробництва. Його витягували з деяких молюсків, причому з кілограма сировини можна було отримати всього 60 грамів фарбувальної речовини.

Однак доктор Веррі виявив, що пурпур Парфенона отримано не з молюсків. Ці статуї, найімовірніше, пофарбовані пурпуром, виготовленим за так званими секретними рецептами без молюсків. Згадки про такі рецепти є в грецьких джерелах, згідно з якими краса цього пурпуру “не піддається ніякому опису”.

Основна частина розпису статуї, вочевидь, була виконана єгипетською синявою і “безмолюсковим” пурпуром. Насамперед це розпис одягу богів і богинь. На сукні Афіни, наприклад, вдалося “розгледіти” складний вишуканий рослинний орнамент.

Автори роботи звернули увагу на те, що скульптури не могли пофарбувати пізніше, ніж побудували сам Парфенон. Сліди фарби зустрічаються і на тих їхніх частинах, які під час розміщення статуй і панелей у композиції храму виявилися недоступними (притиснуті до стіни).

Як не дивно, вченим не вдалося виявити сліди будь-якої підготовки мармуру перед нанесенням фарби: його не ґрунтували і не процарапували для підвищення рівня зчеплення з пігментом. Усе, що зроблено рукою різьбяра, належить до загальної композиції кожної зі скульптур.

Парфенон побудували в 447-438 роках до нашої ери, а прикрасили скульптурами в 438-431 роках до нашої ери. Будівництвом керував архітектор Каллікрат, а процесом декорування – великий Фідій. Відомо, що останній особисто створив із золота, слонової кістки і дерева головну скульптуру храму – Афіну Парфенос, яка відома нам лише за копіями та описами, – а також бронзову Афіну Промахос (зараз перебуває в колекції Лувру). Авторів мармурових скульптур ми точно не знаємо.

Додамо, що сьогодні Греція все частіше порушує питання про повернення скульптур Парфенона в Афіни. Їх вивіз до Британії на самому початку XIX століття англійський посол у Константинополі лорд Елджін. Вважається, що він зумів отримати письмовий дозвіл на вивезення від султана Османської імперії. Однак уже сучасники лорда Елджіна зазначали, що так званий порятунок був більше схожий на відверте пограбування стародавньої пам’ятки.