Вчені дійшли висновку, що пережитий на ранньому етапі життя стрес допомагає майбутнім поколінням, оскільки отриманий досвід передається у спадок. Таким чином, важке дитинство має і свої позитивні риси.
Як показали експерименти, стрес на ранньому етапі життя може негативно вплинути на здоров’я тварини. Це стосується її імунітету та когнітивних здібностей. А ще така особина може поводитися більш безрозсудно. Однак “дитячий” стрес може бути й корисним, якщо йдеться про пізній етап життя тварини. Але найголовніше полягає в тому, що досвід, набутий у стресових ситуаціях, передається у спадок.
У рамках експерименту вчені на два тижні відлучили мишенят від їхньої матері (щоправда, потім їх повернули назад). Плюс до цього для дитинчат було створено додаткові стресові умови. Як виявилося, потомство мишей, які мали важке дитинство, виявилося більш життєздатним. Йдеться про цілеспрямованість, а також про здатність швидко адаптуватися до нових умов.
У 2014 році фахівці Бристольської школи ветеринарних наук довели, що пережитий у дитинстві стрес впливає на поведінку дорослих овець. Тварини, які отримали негативний життєвий досвід на ранньому етапі життя, а також їхні нащадки, мали вищий больовий поріг.
Нові поведінкові особливості мишей супроводжувалися епігенетичними змінами в гені, який відповідає за мінералкортикоїдний рецептор. Ця речовина виконує важливу функцію в питанні реакції організму на стрес.
