Поблизу Будинку Леди і лебедя, названого на честь однойменної фрески, археологи виявили 13 статуеток, пов’язаних із поклонінням богині Кібелі.
Деякі зі статуеток зображують людські фігури, інші – голову півня, мигдаль, волоський горіх і соснову шишку. Експерти вважають, що знахідка натякає на причетність фігурок до стародавнього ритуалу, який могли проводити в Будинку Льоди і лебедя в Помпеях.
Богиня Кібела асоціювалася з родючістю і природою. Міфи про неї пов’язані з історією прекрасного юнака Аттіса, який зрадив Кібелу з німфою і був покараний божевіллям. Аттіс оскопив себе, а після смерті перетворився на сосну.
Після цього Кібела попросила у Зевса дозволу подарувати коханому безсмертя. Так юнак став символом, що асоціюється з Кібелою, уособлюючи життя після смерті і втілюючи циклічність буття – народження, смерть і відродження.
Культ Кібели в Римі з’явився після закінчення Другої Пунічної війни (201 рік до нашої ери), у період активної експансії Риму на Схід. Він злився із суто римським уявленням про богиню посівів і жнив Опс.
Святкування на честь Кібели були найбільш пишними в епоху імперії. Особливого розвитку тоді набув релігійний синкретизм, а Кібелу стали шанувати як покровительку добробуту міст і всієї держави.
