Автори дослідження запропонували новий метод датування археологічних знахідок: використовуючи його, можна отримати не тільки історичні дані, а й дізнатися про геомагнітні аномалії минулого.
Міжнародна група вчених опублікувала в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences роботу з описом нового методу датування стародавніх предметів. Автори назвали цей метод “археомагнетизмом”.
Найпростіший і найнадійніший метод датування археологічних знахідок віком не більше 50 тисяч років – радіовуглецевий. І хоча в Месопотамії залізного віку вже була писемність, проблеми з її розшифровкою змушують вдаватися до підтвердження хронології подій за допомогою цього методу.
Але щоб його застосувати, необхідно знайти органічні залишки. А вони не завжди зберігаються на кераміці або глиняному будівельному матеріалі. Автори нової наукової роботи вирішили знайти інші маркери, за якими можна визначити час виробництва предмета.
Цегла з ім’ям нововавилонського царя / © Slemani Museum
Для відпрацювання нового методу вони звернулися до Музею Сулейманії (другий за величиною археологічний музей Іраку). З дозволу установи вчені отримали доступ до 32 глиняних цеглин. На кожній з них вибито імена 12 царів, які правили в момент виготовлення тієї чи іншої цегли. Археологічний контекст (місце знахідки) всіх їх невідомий, оскільки музей придбав цеглини з рук, у торговця старожитностями.
Вчені відокремили від цегли невеликі вкраплення оксиду заліза і за допомогою магнітометра досліджували магнітні властивості цього матеріалу. Магнітне поле то слабшає, то посилюється, і ці коливання залишають сліди на крупинках оксиду заліза.
Вивчивши частинки оксиду заліза з п’яти цеглин, на яких стояло ім’я нововавилонського царя Навуходоносора II, вчені виявили, що під час його правління магнітне поле Землі різко змінилося. Навуходоносор II був старшим сином Набопаласара – засновника Нововавилонської імперії, – зійшов на трон у 605 році до нашої ери і правив до 562 року до нашої ери.
На думку авторів дослідження, їхні дані надійно підтвердили існування так званої левантійської геомагнітної аномалії залізного віку. З 1050 до 500 року до нашої ери з незрозумілої причини магнітне поле в районі Леванту (сучасна територія Сирії, Лівану, Палестини, Ізраїлю та Йорданії) різко посилилося. Фізики виділяли три максимуми цього посилення – у 950, 750 і 500 роках до нашої ери, останній зачепив усю Європу.
Барельєф у вигляді тура на цеглинах із Вавилона, VI століття до нашої ери / © wikipedia.org
Дослідники вважають, що за допомогою їхнього методу можна буде краще уявити хронологію давньої історії Близького Сходу. Річ у тім, що досі наші знання про деякі періоди цієї історії досить фрагментарні.
Сам по собі клинопис не складав хронологію події. Для цього потрібні чіткі послідовності радіовуглецевих дат та/або дендрохронологічні дані, а нічого подібного для Південної Месопотамії епохи ранньої бронзи в нас немає. Новий метод дає змогу датувати за цеглою (зокрема інших держав) ті чи інші будівельні споруди, про час створення яких немає жодних письмових джерел.
Ще менше ми знаємо про те, як йшли справи в пізній бронзі і ранньому залізному віці. Катастрофа бронзового століття, що почалася з падіння Вавилону III (касситської) династії і закінчилася приходом “народів моря” і падінням Хеттської імперії, узагалі спричинила хаос, події якого поки що не піддаються впорядкуванню в історичному літописі.
Лише приблизно з 900 року до нашої ери, у зв’язку зі становленням Новоассирійського царства, письмових джерел на Близькому Сході стає дедалі більше. І тут уже автори розраховують на те, що добре датовані археологічні артефакти багатих месопотамських культур, особливо вироби з іменами конкретних царів, допоможуть вивчити зміни магнітного поля Землі, які відбувалися впродовж кількох десятиліть або навіть років.