Три тисячі років тому в пустелі Атакама стало набагато більше вбивств

Агресія і конфлікти супроводжували людство всю історію і навіть у доісторичні часи. Нова стаття присвячена динаміці числа каліцтв і вбивств у жителів узбережжя Чилі більш ніж за 11 тисяч років. Виявилося, насильство серед місцевих племен відбувалося постійно і було стабільним до різкого зростання на початку I тисячоліття до нашої ери.

У південноамериканській пустелі Атакама на узбережжі Тихого океану тисячоліттями жили люди. Вони займалися полюванням, рибальством і збиральництвом, а іноді ще й рукоприкладством – з тих чи інших причин завдавали один одному каліцтва або навіть здійснювали вбивства. Нове дослідження, опубліковане в журналі PLOS ONE, присвячене тому, наскільки часто і як саме це відбувалося за 11 тисяч років, аж до появи на континенті європейців у XV столітті.

Важливо розуміти, що агресія і навіть насильство в тому чи іншому вигляді супроводжували людину завжди. Вони не виникли із закінченням якогось періоду “райського саду” і не були винайдені певною культурою.

Дослідники зосередилися на жителях узбережжя Атаками, щоб дізнатися, як часто ті нападали один на одного, які каліцтва наносили і чи є в цьому якийсь тренд. Для цього вчені описали останки 288 індивідів, виявлені в різних похованнях на березі Чилі. У всіх на скелеті залишилися сліди серйозних ушкоджень – тих, що загоїлися за життя, або тих, що стали причиною смерті, які, найімовірніше, завдали їм інші люди за допомогою знарядь. Вони навіть дали змогу дізнатися, в яку ділянку тіла (зокрема голови) найчастіше припадав удар і як це залежить від статі жертви.

Автори також вивчили різні предмети матеріальної культури – влаштування поселень людей, малюнки того часу, знаряддя праці та полювання. Вони змогли показати, що багато тисяч років акти насильства у жителів Атаками відбувалися з приблизно постійною частотою.

Картина змінилася з початком формативного періоду, близько трьох тисяч років тому – тоді кількість каліцтв різко зросла. З цим узгоджуються дані, які раніше отримали в Андському регіоні. Потім, під час пізнього перехідного періоду (1000-1450 роки), тобто аж до прибуття в Америку жителів Старого Світу, жителі Атаками калічили один одного так само часто, як і два тисячоліття до того.

Місця пошкоджень на черепах жителів Атаками в архаїчний період / © Standen et al., 2023

Відсутність захисних споруд у стародавніх поселеннях, а також аналіз ізотопного складу стронцію в зразках тканин показують, що постраждалих атакамців калічили представники їхніх же спільнот. Ознак зіткнень людей з різних місць немає, хоча вони могли відбуватися пізніше – під час конфліктів між тими, хто перейшов до сільського господарства, і тими, хто залишився збирачами або мисливцями.

Своєрідну “константу насильства” автори пояснюють відсутністю централізованої влади в стародавніх спільнотах. Саму ж постійну агресію вчені пов’язують із жорсткою конкуренцією в суворих умовах пустелі, де багато життєво важливих ресурсів завжди були в нестачі.