Оскільки попит на мідь, літій, нікель, кобальт та інші рідкоземельні елементи зростає, вплив гірничодобувної промисловості на африканських людиноподібних мавп може бути навіть більшим, ніж вважалося раніше.
Нове дослідження показало, де африканські гірничодобувні райони перетинаються з ареалами проживання людиноподібних мавп, і виявило, що третина горил, шимпанзе і бонобо континенту – загалом близько 180 000 особин – перебувають під загрозою зникнення.
Дослідники Re:wild вивчили місця видобутку корисних копалин у 17 африканських країнах і з’ясували, як вони можуть впливати на місцеві популяції людиноподібних мавп, як прямо, так і опосередковано.
Вони створили 10-кілометрові (6-мильні) буферні зони навколо кожного видобувного майданчика, щоб врахувати прямі впливи, такі як руйнування середовища існування та шумове забруднення. Важливо, що вони також включають ширшу 50-кілометрову (30-мильну) буферну зону для врахування непрямих впливів, пов’язаних зі збільшенням людської активності поблизу місць видобутку, наприклад, будівництвом нових доріг та об’єктів інфраструктури.
“Наразі дослідження інших видів приматів свідчать про те, що видобуток корисних копалин завдає їм шкоди через забруднення, втрату середовища існування, посилення тиску з боку мисливців та поширення хвороб, але це неповна картина. Відсутність обміну даними між гірничодобувними проектами заважає нашому науковому розумінню їхнього справжнього впливу на людиноподібних мавп та їхнє середовище існування”, – зазначила Джессіка Юнкер, провідний автор дослідження та дослідник Re:wild.
Проблема особливо гостро постала в західноафриканських країнах – Ліберії, Сьєрра-Леоне, Малі та Гвінеї, де видобуток корисних копалин і щільність популяції мавп найбільше перетинаються. У Гвінеї, наприклад, понад 23 000 шимпанзе – близько 83% популяції мавп у країні – можуть зазнати прямого чи опосередкованого впливу гірничодобувної діяльності.
За іронією долі, нинішній бум видобутку корисних копалин в Африці зумовлений стрімким розвитком технологій чистої енергетики. Рідкоземельні елементи, такі як кобальт і літій, є життєво важливими для акумуляторних батарей та інших “зелених” технологій, які відіграватимуть неоціненну роль у переході від викопного палива.
Однак вони мають свою ціну. Ці корисні копалини залягають під поверхнею Землі, і їх видобуток вимагає руйнівних методів видобутку, що призводить до руйнування екосистем і захоплення земель корінних народів.
“Гірничодобувним компаніям потрібно зосередитися на тому, щоб максимально уникати впливу на людиноподібних мавп і використовувати компенсацію як крайній засіб, оскільки наразі немає жодного прикладу успішної компенсації для людиноподібних мавп”, – пояснила Женев’єва Кемпбелл, старший науковий співробітник Re:wild і провідний експерт зі збереження приматів МСОП.
“Уникнення має відбуватися вже на етапі розвідки, але, на жаль, цей етап погано регулюється, і “базові дані” збираються компаніями після багатьох років розвідки та руйнування середовища існування. Ці дані не точно відображають початковий стан популяцій людиноподібних мавп на цій території до початку видобутку корисних копалин”, – додала вона.
Попит на так звані декарбонізаційні корисні копалини впливає не лише на дику природу; люди також заплутуються в цій плутанині. На індонезійському острові Халмахера видобуток нікелю і кобальту загрожує знищенням неконтактного племені під назвою Хонгана Маньява, що на їхній мові означає “Люди лісу”.
