Перші мертві слони були виявлені у травні 2020 року. До липня того ж року понад 350 цих вимираючих тварин знайшли мертвими в одному з віддалених регіонів Ботсвани.
Глобальна стурбованість зросла, коли ветеринари на місці виключили звичайні причини. Ознак голоду, інфекцій чи природного сибірського виразу не було, а ікла тварин залишилися на місці, що виключало браконьєрство. Деяких слонів знайшли лежачими обличчям донизу, що свідчило про раптовий колапс.
Це залишало одного головного підозрюваного – токсичні ціанобактерії, також відомі як синьо-зелені водорості. Через чотири роки нове дослідження, очолюване Королівським коледжем Лондона, підтверджує цю версію.
Географ Давіде Ломео та його колеги, аналізуючи супутникові дані, виявили, що в період масової загибелі слонів у водних джерелах поблизу дельти Окаванго відбувся спалах токсичних водоростей, що майже напевно отруїли африканських слонів (Loxodonta africana).
“Ми визначили 20 водойм поблизу місць свіжих трупів, де цвітіння водоростей у 2020 році було значно інтенсивнішим порівняно з попередніми трьома роками разом узятими. Ці водойми також мали найбільшу середню біомасу водоростей за період з 2015 по 2023 рік”, – пояснює Ломео.
Дослідники проаналізували просторовий зв’язок між 3 389 водоймами в дельті Окаванго та місцями загибелі слонів.
“Цвітіння водоростей регулярно моніториться за допомогою супутників, але ці дані рідко використовуються для дослідження масових випадків смертності,” – говорить Ломео.
“Оскільки масштаб смертей слонів був безпрецедентним, важливо використовувати всі джерела доказів для розслідування цієї трагедії.”
Команда також встановила, що тіла слонів були розкидані на ширшій території, ніж історичні випадки загибелі, що відповідає часовій лінії отруєння. Тварини ймовірно померли протягом 88 годин після впливу токсичної води, пройшовши деяку відстань від заражених водойм.
“Наші результати підкреслюють, що сезонні, переважно дощові водойми, а не постійні водоймища (озера, річки та лагуни), були ймовірним джерелом впливу ціанотоксинів,” – йдеться в дослідженні.
“Ціанобактерії часто трапляються у каламутних, застійних і багатих на поживні речовини водах, а деякі їх види утворюють токсини, небезпечні для живих організмів.”
Ботсвана, що є південноафриканською країною без виходу до моря, є домом для найбільшої у світі популяції слонів – понад 130 000 особин. Проте у глобальному масштабі ці величні тварини перебувають на межі зникнення.
Це один із найбільших зафіксованих випадків масової загибелі великих ссавців, але далеко не ізольований інцидент.
Лише за минулий рік 94 000 птахів загинули через ботулізм у Каліфорнії; сильна спека вбила понад 100 мавп у Мексиці; тисячі вугрів загинули у струмках Нової Зеландії; а австралійські кажани масово помирали від голоду.
Хоча такі події часто розглядаються окремо, їх частота зростає і, ймовірно, вони мають спільну причину.
Від слонів у Ботсвані до наймасштабнішого відбілювання коралів в австралійських водах, дика природа потерпає від природних катастроф, спричинених кліматичними змінами.
Токсичні цвітіння мікробів, включно з ціанобактеріями, трапляються частіше у прісних і солоних водах через потепління. Ті ж самі умови фізіологічно послаблюють живі організми, роблячи їх вразливішими до хвороб.
“Ця подія підкреслює тривожну тенденцію раптових хвороб, викликаних кліматом, що вражають великих тварин,” – пояснюють дослідники, – “що є відображенням ширших і руйнівних наслідків кліматичних змін для біорізноманіття та екосистем.”
Проте, попри зростаючу кількість смертей, уряди та промисловість, які мають силу це зупинити, продовжують посилювати ситуацію, не знижуючи викиди вуглецю.
“Південна Африка стане більш посушливою та спекотною через кліматичні зміни,” – говорить Ломео.
“Наші висновки вказують на потенційні негативні наслідки для кількості та якості води, що матиме катастрофічний вплив на тварин.”
Це дослідження було опубліковане в журналі Science of The Total Environment.
