Тетріс може попередити ПТСР – Оксфордський університет
Пам’ятаєте популярний у 1980-х Tetris?
Виявляється, він може попередити небажані спогади, які переслідують людину після травматичної події.
За дослідженнями, проведеними Оксфордським університетом та Каролінським Інститутом Швеції, встановлено, що пацієнти, які були постраждалими в аваріях та автомобільних катастрофах, мають менший ризик розвитку посттравматичного стресового розладу, якщо їм дозволяють грати в ігри протягом перших шести годин після події.
Тетріс досі є однією з найпопулярніших відеоігор. Різнокольорові блоки досі складають мільйони людей по всьому світу.
ПТСР може вражати людей, які пережили війну, тортури, згвалтування, автотранспортні пригоди чи інші ситуації, у яких їхнє життя було під загрозою.
У більшості людей після травми не розвивається ПТРС.
Але в тих, хто такий отримав посттравматичний стресовий розлад, одним із симптомів є флешбеки – нав’язливі спогади про інцидент, які постійно повторюються.
“Наша гіпотеза полягала в тому, що після травми у пацієнтів буде менше цих спогадів, якщо вони гратимуть Тетріс, якщо гра буде частиною короткого поведінкового втручання під час того, як пацієнт чекає у лікарні, – каже професор психології Емілі Холмс. – Ми хотіли побачити, чи гра зможе попередити нав’язливі травматичні спогади, руйнуючи процес, відомий як консолідація пам’яті”.
У ході дослідження, 71 постраждалих взяли участь. Половину з них попросили коротко згадати свою травму, а потім грати в гру “Тетріс”. Іншу половину використали як контрольну групу.
Науковці протягом тижня спостерігали за групами і виявили, що ті, хто грав в гру “Тетріс”, рідше переживали флешбеки. Крім того, ці флешбеки швидше зникали у порівнянні з контрольною групою. Тепер дослідники планують провести подальше дослідження, щоб з’ясувати, чи цей ефект є тривалим.ё
“Кожен може пережити травму, – каже професор Холмс. – І це мало б величезний значення для багатьох людей, якби ми змогли створити просте поведінкове психологічне втручання, використовуючи комп’ютерні ігри, щоб попередити посттравматичні страждання і звільнити їх від нав’язливих виснажливих спогадів”.
