Столітні люди, які раніше вважалися рідкістю, тепер стали звичайним явищем, і є найшвидше зростаючою демографічною групою. Їхня кількість подвоюється кожні десять років з 1970-х.
Питання довгого та здорового життя хвилює людство вже з давніх часів, ще за часів Платона та Арістотеля. Однак розкриття секретів довголіття — складне завдання, яке вимагає розуміння взаємодії генетики та факторів способу життя.
Нещодавнє дослідження в GeroScience виявило загальні біомаркери у людей, які дожили до 90 років і більше. Вивчення таких людей важливе, адже вони можуть допомогти зрозуміти, як можна дожити до століття і старіти здорово.
Нове дослідження — найбільше порівняння профілів біомаркерів у людей, які дожили до 100 років, з тими, хто помер раніше. Воно включало дані 44 000 шведів, які проходили медогляди у віці 64-99 років. З них 1 224 людини (2,7%) дожили до 100 років, більшість з яких були жінками.
Досліджували 12 біомаркерів, пов’язаних з запаленням, метаболізмом, функцією печінки та нирок. Виявилось, що люди, які дожили до 100 років, мали нижчі рівні глюкози, креатиніну та сечової кислоти з 60 років. Рідко спостерігались аномально високі або низькі значення.
Було виявлено, що біомаркери, пов’язані з метаболічним здоров’ям, харчуванням та функцією органів, мають прямий зв’язок з шансом дожити до 100 років. Наприклад, люди з високими рівнями глюкози або сечової кислоти мали менші шанси дожити до століття.
Хоча різниці між групами були незначними, ці результати вказують на зв’язок між здоров’ям органів та довголіттям. Дослідження не дає відповіді на питання, які саме фактори способу життя чи гени є основними, проте, ймовірно, харчування та спосіб життя мають значення.
Спостереження за рівнями глюкози, сечової кислоти та функцією нирок і печінки з віком — це важлива частина підтримки здоров’я в старшому віці.
Карін Модіг, доцент кафедри епідеміології, Каролінський інститут