При чому ця десаєнтифікація вже почалася.
Головна мета у нинішній війні – не просто перемога України. Необхідно також послабити Росію настільки, щоб вона не могла загрожувати сусідам і всьому світу. Це означає демілітаризацію, денуклеаризацію та дефашизацію. Про демократизацію теж говорять, але більше для проформи, бо мало хто вірить, що це можливо. Однак до цього переліку також необхідно додати і десаєнтифікацію Росії – позбавлення надто агресивної країни гострих науково-технологічних «рогів».
«Потрібно зниження російського військово-технічного потенціалу, що неможливо, як показав приклад Веймарської республіки, без зниження загального рівня промисловості та наукового потенціалу. Це вже робиться та дає результати», – зазначає автор.
Він пише, що оскільки Росія все більше ізолюється, то в країні є обвал науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також науки в цілому. Кирпичов звернув увагу, що РФ і до війни займала малопочесне десяте місце у світі за кількістю наукових публікацій, що індексуються в Scopus (шосте з природничих наук). При цьому затребуваність російських публікацій була на чверть нижчою, ніж у країн-лідерів. Такими є результати аналізу за 2018-2021 роки інформаційно-аналітичної компанії Elsevier. При цьому, згідно з Web of Science, у 2020 р. майже 30% усіх російських публікацій було написано у співавторстві з іноземними дослідниками.
«Ну, а зараз йде швидке згортання наукових зв’язків, науково-технологічного співробітництва та спільних проєктів. Так, Массачусетський технологічний інститут припинив співпрацю зі Сколтехом; уряди низки країн розірвали контакти з російськими вченими; їх перестають публікувати наукові журнали, закрито доступ на міжнародні експериментальні установки, навіть ті, в які Росія зробила суттєвий науковий та фінансовий внесок», – пояснив автор.
Крім того, з РФ розірвано партнерство у великих космічних проєктах (у європейському “ЕкзоМарс-2022”), відключено телескоп eROSITA на орбітальній обсерваторії “Спектр-РГ” тощо. Припиняються постачання іноземного наукового обладнання, комплектуючих, реактивів (більшість їх надходить із Європи та США), програмного забезпечення та літератури.
«Ці заходи є вкрай чутливими для російської науки, оскільки питома вага імпортного наукового обладнання понад 37%», – підсумував Кирпічов.
