Для стародавніх єгиптян Ніл був джерелом самого життя: він зрошував їхні посіви і годував їхніх тварин; він був дорогою і компасом; він навіть лежав в основі їхніх релігійних вірувань. Але хоча деякі з вірувань стародавніх єгиптян можуть здатися наївними – навіть кумедними – нам, у 21 столітті, нове дослідження Саутгемптонського університету показало, що в цьому, принаймні, вони мали рацію.
“Хоча Ніл є однією з найбільших річок світу і відігравав центральну роль у житті стародавнього Єгипту, мало що відомо про його реакцію на кліматичні зміни в голоцені”, – пояснюється в статті.
Але “кліматичні та екологічні зміни формували ландшафт єгипетської долини Нілу протягом останніх 11 500 років, включаючи цивілізацію Стародавнього Єгипту”, – пишуть автори – до такої міри, що еволюція річки за цей час може бути тим, що дозволило фараонському суспільству взагалі процвітати.
“Такі об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як Карнакський і Луксорський храми, розташовані на схід від сучасного Нілу, а царські культові храми і некрополі – на західній околиці пустелі – місця, які були як фізично, так і міфологічно пов’язані з річковим ландшафтом”, – пояснюють автори. “Крім того, не виключено, що зміна навколишнього середовища також вплинула на регіональну агроекономіку, яка мала вирішальне значення для успіху давньоєгипетської держави”.
Це великий крок у галузі нілології. Частково це пов’язано з відсутністю досліджень, зазначається в статті, оскільки більшість попередніх досліджень річки проводилися в декількох обраних місцях, і майже ніхто не зосереджувався на тому, як сам Ніл змінювався і переформовувався з плином часу. Але не менш важливим є і технологічний аспект такого дослідження: справа в тому, зазначають дослідники, що досі просто не було достатньо даних, щоб зробити можливими достовірні реконструкції еволюції Нілу.
Тож команда вирішила знайти інформацію самостійно. “Ми пробурили 81 свердловину, багато з яких вручну, по всій долині Нілу поблизу Луксора – це справді вперше для Єгипту”, – пояснив Домінік Баркер, технік з археології з Саутгемптонського університету та один зі співавторів статті.
“Використовуючи геологічну інформацію, що міститься в кернах, і датуючи відкладення за допомогою методу оптично-стимульованої люмінесценції, ми змогли зібрати воєдино еволюцію річкового ландшафту”.
І те, що вони відкрили, може бути ключем до успіху Стародавнього Єгипту. Вони виявили, що це сталося раптово, близько 4 000 років тому, коли Ніл зазнав значних змін у своїй поведінці та навколишньому середовищі: після приблизно 7 500 років значного розрізу долини, в якому річка була досить вузькою, глибоко врізаючись в корінну породу, вона різко змістилася. Тепер на дні долини відкладалася велика кількість осаду, який формував русло річки і значно збільшував та стабілізував навколишню заплаву.
“Розширення заплави значно збільшило площу орних земель в долині Нілу поблизу Луксора (стародавні Фіви) і поліпшило родючість ґрунту завдяки регулярному відкладенню родючого мулу”, – пояснив Бенджамін Пеннінгтон, запрошений науковий співробітник з географії та екології в Саутгемптонському університеті і співавтор статті.
Це також ознаменувало початок еволюції до сьогоднішньої культової мега-річки – характеристики, яка насправді не існувала ще близько 2 000 років тому, пояснюють дослідники. “Єгипетський Ніл, який ми бачимо сьогодні, дуже відрізняється від того, яким він був протягом більшої частини останніх 11 500 років”, – сказав Пеннінгтон. “Більшу частину цього часу Ніл складався з мережі переплетених каналів, які часто змінювали своє русло”.
Що спричинило таку раптову і радикальну зміну? Достеменно невідомо, але відповідь, швидше за все, пов’язана з колись пишною пустелею Сахарою – а точніше, з її перетворенням на піщані простори, які ми знаємо сьогодні. У поєднанні з впливом людських поселень це нове посушливе середовище збільшило б рівень дрібнозернистого осаду в річці і зменшило б об’єм води, трансформувавши таким чином характеристики Нілу.
І хоча доказ того, що це стало каталізатором єгипетської цивілізації, не є беззаперечним, час, коли це сталося, безумовно, заслуговує на увагу. Ці значні зміни у найважливішій річці Північної Африки, схоже, відбулися приблизно в період переходу від Старого до Нового царства – час, коли єгипетська цивілізація переживала період небувалого процвітання і досягнень.
“Неможливо встановити конкретний причинно-наслідковий зв’язок між цією зміною і будь-якими сучасними соціальними подіями, – застерігає Пеннінгтон. “Але зміни в ландшафті є важливим фактором, який необхідно враховувати при обговоренні траєкторії розвитку давньоєгипетської культури”.
