Біорізноманіття крейдового періоду вражало не лише на суші серед динозаврів, але й у морських глибинах, де мешкали монструозні хижаки, яких сьогодні годі уявити.
У новому дослідженні вчені дослідили унікальну екосистему раннього крейдового періоду, що існувала на території сучасної Колумбії в регіоні, відомому як Пажа Формація. Ця давня екосистема підтримувала рідкісний сьомий трофічний рівень — щабель у харчовій мережі, який переважно займають хижаки, що полюють на інших хижаків.
Для порівняння, сучасні океани досягають максимум п’ятого чи шостого рівня, які представлені такими хижаками, як косатки, кашалоти чи великі білі акули.
Що таке трофічний рівень?
Трофічний рівень — це позиція виду в харчовій мережі. Найнижчий рівень (перший) займають продуценти, такі як водорості та рослини. Другий рівень — споживачі-продуценти (травоїдні), третій — хижаки, що полюють на травоїдних. Четвертий і вище рівні представляють хижаків, які поїдають інших хижаків.
Давня екосистема Пажа
Пажа Формація формувалася приблизно 130 мільйонів років тому, коли на цій території простягалося тепле мілке море. Екосистема підтримувала численних морських мешканців на всіх трофічних рівнях, від дрібних риб до гігантських хижаків.
Серед цих мешканців виділялися:
- дельфіноподібні іхтіозаври,
- крокодилоподібні телозаври,
- довгошиї пліозаври, що сягали понад 10 метрів у довжину.
Для відновлення екосистеми вчені створили модель взаємодії між видами, використовуючи дані з викопних решток Пажа Формації. До уваги бралися розміри тіла, адаптації до харчування, а також аналоги з сучасного тваринного світу.
“Наше дослідження — перше, яке аналізує такі екологічні взаємодії,” — пояснює біолог Дірлі Кортес з Університету Макгілла.
Значення дослідження
Отримані результати не лише проливають світло на життя древніх морських екосистем, але й допомагають краще зрозуміти сучасні екологічні структури та їхню еволюцію.
“Ці висновки демонструють, як конкуренція на трофічних рівнях вплинула на розвиток біорізноманіття, яке ми спостерігаємо сьогодні,” — додає біолог Ганс Ларссон.
Дослідження Пажа Формації відкриває нові горизонти у вивченні викопних екосистем і, можливо, стане поштовхом для детального аналізу інших подібних середовищ.
Дослідження було опубліковано в Зоологічному журналі Ліннеївського товариства.