Палеонтологи з’ясували особливості росту морських крокодилів юрського періоду

Науковці мало досліджували те, як росли телеозавриди – вимерлі морські крокодиломорфи. Прогалини в цій галузі усуває нове дослідження німецьких учених. Зразками для нього послужили скам’янілі рештки 62 особин найпоширенішого виду телеозаврид – Macrospondylus bollensis.

У роботі, опублікованій у журналі Papers in Palaeontology, розглянуто скам’янілості зі сланців Посидонія в Німеччині, вік яких перевищує 180 мільйонів років (юрський період). Це родовище скам’янілих тварин відоме практично повним збереженням останків. У Посидонії виявили ембріони іхтіозаврів, кальмарів із чорнильними мішками й омарів, причому їхні відбитки навіть дають змогу розрізнити багато м’яких тканин.

Команда з Державного музею природознавства в Штутгарті (Німеччина) під керівництвом палеонтологині Мікели Джонсон (Michela Johnson) вивчила краніальні та посткраніальні елементи скелетів 16 молодих, семи підлітків і 39 дорослих телеозаврів M. bollensis.

Виконавши понад два десятки вимірів, дослідники з’ясували, що для особин цих тварин усіх вікових груп був характерний так званий ізометричний або майже ізометричний ріст. Це означає, що окремі частини тіла та органи зростають приблизно з такою ж середньою швидкістю, як тіло в цілому.

A – череп; B – передня кінцівка; C – задня кінцівка; D – таз; E – довжина тіла / © Michela M. Johnson et al., Papers in Palaeontology (2023)

Тим часом у багатьох хребетних деякі частини, наприклад ноги, виростають або швидше, або повільніше за решту тіла.

За словами Мікели Джонсон, ізометричний ріст незвичайний для хребетних. Але це пояснює, чому молоді особини M. bollensis зовні дуже схожі на дорослих.

Крім того, аналіз показав, що за розміром кінцівок телеозавриди Macrospondylus bollensis відрізнялися від алігаторів і крокодилів, які живуть сьогодні. Однак учені виявили схожість із гавіаловими крокодилами (Tomistoma schlegelii), а також із гангським гавіалом (Gavialis gangeticus), якому загрожує зникнення.

Чому у вимерлих крокодиломорфів M. bollensis був ізометричний ріст, поки що не зрозуміло. Очевидно, якісь невідомі особливості життя древніх крокодилоподібних рептилій змушували їхніх молодих і дорослих особин вести схожий спосіб життя. Для більшості сучасних крокодилів це нехарактерно, тому що в юному віці вони полюють на одну здобич (малорозмірну, включно з рибами), а в дорослому – на іншу (що включає великих наземних тварин).

“Наше дослідження порушує нові питання про екологію та спосіб життя цих тварин, які ми сподіваємося прояснити в подальших роботах”, – заявила палеонтолог.

Раніше в скам’янілих рештках стародавніх ящерів під назвою майазаври вчені побачили підтвердження того, що багато динозаврів насправді були теплокровними й активними тваринами. Порівняння кісток майазаврів на різних стадіях росту показало, що ці тварини поглинали величезну кількість поживних речовин у період дорослішання.