У світі птахів і жуків австралійських тропічних лісів дещо більше шансів на виживання мають ті, хто діє жорстко або ховається. Або ж дехто вирішує виглядати настільки огидно, що навіть голодні хижаки не ризикують їх з’їсти. Блискучий приклад цієї останньої тактики нещодавно був знайдений у вигляді австралійського жука-панка, який виглядає як щось середнє між пташиним лайном і зараженим грибком трупом.
Жук-довгоносик був виявлений командою з Квінслендського університету під час нещодавньої експедиції до тропічних лісів австралійського Золотого узбережжя. Хоча жук був ідентифікований як новий вид, він ледь не залишився непоміченим, оскільки дослідники ненадовго сплутали його з пташиним послідом.
“Одного ранку я прогулювався кемпінгом у Бінна-Бурра-Лодж, і щось на листі ломандри привернуло мою увагу”, – розповів Джеймс Твід, аспірант Квінслендського університету, який зробив це відкриття, у своїй заяві.
“На свій подив, я побачив найбільш незвичайного і пухнастого жука-довгоносика, якого я коли-небудь бачив. Розміром 9,7 міліметрів [трохи більше 1/3 дюйма], це був вражаючий червоно-чорний красень, вкритий довгими білими волосками”, – додав Твід.
Повернувшись з експедиції, Твід переглянув наукові статті, щоб дізнатися, до якого виду може належати цей жук, але не знайшов жодного збігу. У пошуках відповідей він розмістив фотографії загадкового виду в групі австралійських жуків у Facebook. Пост викликав неабиякий інтерес і захоплення, але ніхто не зміг ідентифікувати комаху.
Зв’язавшись з Австралійською національною колекцією комах у Канберрі, Твід нарешті зміг підтвердити, що жук є абсолютно новим видом, який навіть належить до нового роду: Excastra albopilosa.
“Ми обрали назву Excastra для роду, що в перекладі з латини означає “з табору”, а для назви виду – albopilosa, що перекладається як “білий і волохатий”, – пояснив Твід.
Щодо його незвичайного вигляду, дослідники вважають, що це може бути прикладом Бейтсівської мімікрії – еволюційного “трюку”, до якого вдаються нешкідливі види, щоб здаватися більш небезпечними, ніж вони є насправді.
Тонкі білі волоски, що вкривають жука, можливо, еволюціонували так, що комаха виглядає так, ніби вона заражена патогенним грибком, що робить її непривабливим видовищем для птахів, які налітають.
“Ми ще не знаємо, для чого потрібні ці волоски, але наша основна теорія полягає в тому, що вони надають комасі вигляду, ніби вона була вбита грибком, що вбиває комах”, – припускає Твід.
“Можливо, це відлякує хижаків, таких як птахи, від його поїдання, але поки хтось не знайде більше зразків і не вивчить цей вид глибше, ми не зможемо сказати напевно, чому цей жук такий волохатий”, – каже він.
У природі є багато винахідливих прикладів мімікрії Бейтса. Наприклад, великий мишачий кажан видає звук, схожий на захисне дзижчання шершнів, коли в їхні печери влітають сови. Налякана укусом, сова почує шум і швидко покине житло кажана, не підозрюючи, що її обдурили.
