Нові вимірювання показали: розширення Всесвіту не збігається з ранніми даними

Нове дослідження з використанням восьми гравітаційних лінз і даних телескопа Джеймса Вебба (JWST) посилило одну з найбільших загадок сучасної космології — «напругу Габбла». Незалежні вимірювання темпу розширення Всесвіту знову виявилися ближчими до «пізніх» значень, ніж до оцінок раннього космосу за реліктовим випромінюванням. Це підсилює підозру: розбіжність не є помилкою — вона може свідчити про нову фізику.

Що показали нові вимірювання

Міжнародна команда дослідників проаналізувала дані восьми систем гравітаційних лінз із часовою затримкою та вимірювання JWST. Усі результати виявилися узгодженими з «пізніми» локальними вимірюваннями постійної Габбла — і не збіглися з прогнозами, заснованими на дослідженні раннього Всесвіту (CMB).

Кеннет Вонг пояснює: «наші дані підтримують пізні значення й не корелюють із ранніми». Це підсилює позицію, що проблема — не в методах, а в реальних фізичних процесах.

Читайте також: Ракетний двигун компанії Джеффа Безоса Blue Origin вибухнув під час випробувань

Як працює метод часової затримки

Команда використала техніку «космографії з часовою затримкою». Масивні галактики спотворюють світло далеких квазарів, створюючи кілька зображень одного джерела. Аналізуючи затримку між ними, астрономи отримують значення постійної Габбла з високою точністю.

Вонг уточнює: «часові затримки дозволяють безпосередньо виміряти геометрію космосу». Саме ці дані вже багато років показують розширення швидше, ніж передбачено моделями раннього Всесвіту.

Чому точність досі недостатня

Ерік Паїк відзначає, що для остаточного вирішення суперечності потрібна точність на рівні 1–2%. Нині вдалося досягти 4,5%. Головна проблема — моделювання маси галактик, яке визначає, як саме лінза викривляє шлях світла.

Команда планує розширити вибірку лінз і вдосконалити моделі, щоб зменшити похибки.

Що це означає для науки

«Напруга Габбла» — дедалі менше схожа на статистичну чи методичну похибку. Вона може вказувати на фізику за межами стандартної ΛCDM-моделі: змінну темну енергію, додаткові частинки чи порушення припущень про однорідність Всесвіту.

Читайте також: Супутники плутали кальцит із кремнеземом: нові дані з Південного океану

Вонг підкреслює, що це результат багаторічної глобальної співпраці, яка вже змінює сучасну космологію.