Велика червона пляма (ВЧП) – це гігантська буря, більша за нашу планету, яка бушує на Юпітері вже кілька століть. Її ретельно вивчали різні місії, зокрема Galileo та Juno, а також наземні й космічні обсерваторії. Останні дослідження, проведені телескопами JWST та Hubble, принесли нові захопливі відкриття.
JWST, працюючи в інфрачервоному діапазоні, дозволив дослідникам визначити температуру й склади хмар. Спостереження цього телескопа було зіставлено з даними Hubble, який вимірював структуру глибших шарів у межах цього величезного вихору.
Вчені з’ясували, що на глибших рівнях швидкість вітру сягала 150 метрів за секунду (330 миль на годину), тоді як у верхніх шарах атмосфери вона значно зменшувалася, досягаючи 50-70 метрів за секунду (110-160 миль на годину) у тропосфері. Спостереження дозволили вперше побачити тривимірну структуру вихору та його нерівномірність.
“Ця 3D-структура температури розкриває динаміку цього знаменитого вихору. У центрі він холодний, але з підвищенням в атмосфері зникає його підпис, і швидкість вітру, що обертається навколо країв бурі, зменшується, ослаблюючись на нижчому рівні стратосфери”, — зазначив Джейк Харкетт з Університету Лестера. Дослідники також виявили несподівані теплі ділянки на великих висотах, що свідчить про вплив вихору на повітря в стратосфері.
Команда проаналізувала спектр світла з різних частин бурі й зафіксувала присутність аміаку, фосфіну та води у хмарах тропосфери. У стратосфері було виявлено метан та різні вуглеводні.
“Моделюючи ці спектри, ми можемо бачити, що аерозолі та газ фосфін накопичуються в межах вихору. Це може пояснити червонуваті кольори плями або те, що повітря в цьому вихорі дуже стабільне і захищене від руйнівної дії УФ-променів”, – додав професор Лі Флетчер.
Попри ці успіхи, JWST бачить лише верхні шари бурі, тому, щоб дослідити глибші структури, потрібні додаткові спостереження з місії Juno або наземні телескопи.
Дослідження опубліковане в журналі JGR Planets.
