Сучасний погляд на археологічні рештки, орієнтований на чоловіків, не враховує можливе матріархальне суспільство в Стародавній Європі.
Пишне поховання мідногї доби, розкопане на південному заході Іспанії у 2008 році, не є місцем останнього спочинку молодого чоловіка-лідера, як колись припускали вчені.
Як виявилося, так званий “Чоловік зі слонової кістки” насправді є “Жінкою зі слонової кістки”.
За словами дослідників з Університету Севільї та Віденського університету, моляри та різці Слонової Леді містять ген AMELX, який бере участь у виробництві зубної емалі і знаходиться на Х-хромосомі.
Це відкриття свідчить про те, що жінки також займали керівні посади в європейському суспільстві мідного віку між 2900 і 2650 роками до нашої ери.
Насправді, суспільства в цьому регіоні світу могли бути сильно матріархальними.
У гробниці Леді зі слонової кістки у Валенсії дослідники каталогізували різноманітні дорогоцінні предмети, зокрема велику керамічну тарілку із залишками вина і конопель, маленьке мідне шило та різні шматки кременю. Її навіть поховали разом із цілим бивнем африканського слона вагою 1,8 кілограма (3,9 фунта), який на той час був особливо цінним товаром.
Через кілька поколінь після її смерті доброзичливці, схоже, залишили біля її могили ще більше предметів зі слонової кістки, в тому числі сліпучий кришталевий кинджал з руків’ям зі слонової кістки.
“Кількість і якість набору артефактів, використаних в якості поховального приношення, свідчить про те, що ця молода людина була найбільш соціально значущою особою в усьому мідному віці Піренейського півострова, що передував добікерському”, – пишуть автори дослідження.
Чоловічі поховання того часу бліднуть у порівнянні з її похованням.
Єдине інше поховання зі схожою “помпезністю і багатством” містить переважно жіночі останки і знаходиться всього за 100 метрів (328 футів) від “Жінки зі слонової кістки”. Мегалітична гробниця містить близько 25 осіб, похованих разом із золотими лезами, кришталевими наконечниками стріл і бурштиновими намистинами приблизно з 2875 по 2635 рік до нашої ери.
Судячи з того, як ці тіла були покладені по колу, ці жінки, ймовірно, були групою релігійних фахівців.
“Ані у Валенсії, ані в усьому іберійському куперові не було знайдено жодної іншої могили, яка хоча б віддалено могла б зрівнятися за матеріальним багатством і вишуканістю з цими двома похованнями”, – підсумовує команда дослідників, які працюють над “Леді зі слонової кістки”.
На основі своїх висновків вони припускають, що між кінцем 4-го і початком 3-го тисячоліття до н.е. у Валенсії “жінки, ймовірно, займали високі посади, недосяжні для чоловіків”.
Оскільки в цей час у Валенсії не ховали немовлят разом із розкішними речами, археологи підозрюють, що соціальний статус у давньому суспільстві не успадковувався за народженням. Натомість, Леді зі слонової кістки та інші жінки-лідери, ймовірно, досягли своїх високих позицій завдяки харизмі та досягненням.
Самій жінці зі слонової кістки, ймовірно, було не більше 25 років. Чи могла вона бути молодим лідером матріархального суспільства?
“Розглянуті тут приклади спонукають нас переглянути панівні уявлення про владу, соціальну складність і гендерні відмінності в ранніх складних суспільствах”, – підсумовують автори.
“Більше того, це відкриває двері для роздумів про роль, яку дискурс ХІХ століття про багатство і гендер відіграє в сучасних інтерпретаціях, а також про силу нових наукових методів, які можуть кинути виклик давнім наративам минулого в соціальних і гуманітарних науках”.