Ролі мисливців і збирачів у людському суспільстві не є настільки ґендерно зумовленими, як традиційно вважали антропологи та археологи, а наративи про “чоловіка-мисливця” і “жінку-збирача” руйнуються перед обличчям нових фактів.
Останніми роками стародавні пам’ятки по всьому світу переконливо свідчать про те, що жінки рибалили, полювали на велику дичину і ходили на війну пліч-о-пліч з чоловіками протягом багатьох тисячоліть.
Насправді, вони й досі це роблять.
Всупереч сучасним гендерним стереотипам, новий аналіз широкого кола збиральницьких суспільств минулого століття показав, що серед їхніх мисливців були жінки.
В огляді даних, проведеному під керівництвом Ебігейл Андерсон з Тихоокеанського університету Сіетла, розглядаються 63 сучасних збиральницьких суспільства, в тому числі в Америці, Африці, Австралії, Азії та Океанічному регіоні. Близько 80 відсотків цих суспільств демонструють докази жіночого полювання в етнографічних звітах за останні 100 років.
У більшості з цих випадків існує чітка документація, що описує жінок, які вистежують і полюють на дичину навмисно, а не просто вбивають тварину за першої-ліпшої нагоди. У суспільствах, де полювання було найважливішим джерелом їжі, жінки брали активну участь у полюванні у 100 відсотках випадків.
Замість того, щоб залишатися з дітьми, жінки-мисливиці часто брали з собою навіть немовлят. Більше того, догляд за дітьми в цьому суспільстві не страждав від жіночого полювання.
“Ідея про те, що жінкам заважає догляд за дітьми, і тому вони не можуть полювати, є тією сферою, де все більший збір даних і вдумлива інтерпретація надають набагато багатшу лінзу для нашого розуміння стратегій людської мобільності”, – пояснюють дослідники.
“Жінки в збиральницьких суспільствах по всьому світу історично брали і продовжують брати участь у полюванні, незалежно від їхнього дітородного статусу”.
Чим більше експерти шукають ознаки чоловіків як виняткових переслідувачів і мисливців за здобиччю, вперше запропоновані антропологами в 1960-х роках, тим більш хибними вони здаються.
Судячи з фактів, жінки відігравали важливу, але історично забуту роль у виживанні людства, забезпечуючи значну частину білка, що споживався у збиральницьких суспільствах, а також виховуючи наступне покоління.
На відміну від мисливців-чоловіків у тих самих спільнотах, жінки-мисливиці часто використовують свої власні унікальні стратегії та набори інструментів для захоплення і вбивства здобичі.
Наприклад, мисливські знаряддя, якими користуються жінки агта на Філіппінах, “значно відрізняються від мисливських знарядь чоловіків агта”, які, як правило, використовують лук і стріли. Жінки частіше змішують їх з ножами, і вони полюють у групах вдень, а не поодинці вночі, як багато хто з чоловіків.
“На додаток до вибору зброї, жінки також застосовують більш гнучкі стратегії полювання, ніж чоловіки”, – зазначають дослідники.
“Наприклад, жінки полюють з різними партнерами, включаючи своїх чоловіків, інших жінок, дітей, собак, а також полюють наодинці. На відміну від них, чоловіки полюють переважно наодинці, з одним партнером (дружиною) або з собакою”.
Жінки-мисливиці також демонструють спеціалізацію в тому, на яку здобич вони полюють.
Наприклад, в австралійському суспільстві Тіві жінки регулярно полюють на дрібних тварин, тоді як чоловіки полюють на більших. У суспільстві Матес у перуанській Амазонії жінки спеціалізуються на полюванні на велику дичину за допомогою палиць і мачете.
Основна причина, чому ці випадки були проігноровані, пов’язана з науковою упередженістю.
Через сучасні гендерні стереотипи, наприклад, археологи часто припускали, що людські останки, знайдені поруч зі зброєю вікінгів, належать чоловікам. Однак нещодавні дослідження показали, що це не завжди так. Жінки-воїни могли існувати, хоча й у значно меншій кількості.
“Упередженість дослідника формує наукову інтерпретацію даних, і кожне покоління вчених повинно забезпечити відповідність парадигм існуючим даним”, – пишуть Андерсен та її колеги.
“Кількість анекдотів про жінок, які беруть до рук зброю та інструменти, що інтерпретуються як “насильницькі”, велика як у часі, так і в просторі, що робить такі приклади більше схожими на моделі жіночої поведінки, ніж на анекдоти”.
Здається, жінки від самого початку жонглювали ролями мисливиці, збирачки, рибалки та матері.
Дослідження було опубліковане в PLOS ONE.
