Якщо ви чули ім’я Пітера Стівенса, то майже напевно в контексті McLaren F1. Це і тріумф, і драма британського художника: гіперкар виявився настільки знаменитим, що затьмарив інші його творіння. Але Стівенс – зовсім не “автор одного хіта”. Він професор і викладач у Лондонському королівському коледжі мистецтв, засновник власного дизайн-бюро і консультант для безлічі клієнтів по всьому світу. А ще творець вигляду славних автомобілів, які вам, найімовірніше, дуже подобаються – але ви не знаєте, що їх теж намалював Стівенс. Що ж, саме час виправити ситуацію!
peterstevensdesign.co.uk
Ford Capri (рестайлінг), 1974 рік
Почнемо, щоправда, з машини не найкрасивішої, але важливої для контексту. Річ у тім, що Стівенса можна вважати першим спеціально навченим автомобільним дизайнером Великої Британії.
Концерн Ford розгледів талант у молодого студента коледжу мистецтв і профінансував йому два додаткові роки в магістратурі індустріального дизайну – а заодно платив царську для середини 1960-х стипендію в 1300 фунтів стерлінгів. Зрозуміло, натомість Пітер влаштувався працювати в європейський підрозділ концерну – але втік звідти менше, ніж через два роки. “За рестайлінг Capri з прямокутними фарами мені соромно й досі, зате я дізнався, що в будь-якого проєкту є терміни і бюджет”, – згадував потім Стівенс.
Lotus Esprit X180, 1987 рік
Зрозумівши, що з великими корпораціями йому не по дорозі, Стівенс йде на вільні хліби, а 1976 року створює власну дизайнерську студію. Серед клієнтів – Alpine, Tom Walkinshaw Racing і навіть формульна команда Brabham. Але в 1985-му Пітер отримує привабливу пропозицію очолити дизайнерський відділ Lotus.
Компанія буквально заціпеніла після смерті засновника, Коліна Чепмена: на ньому трималося абсолютно все, і співробітники навіть не знали, як вмикається світло в залі для нарад. Тому що Колін завжди приходив першим і натискав тумблери на прихованій панелі.
По суті, Стівенсу довелося повністю перезібрати департамент дизайну, а заодно прийняти складний виклик – оновити флагманський спорткар Lotus Esprit. Чесно кажучи, намалювати машину з нуля було б легше, адже оригінал належав олівцю Джорджетто Джуджаро! Свого часу Esprit став одним із перших зразків радикального клиноподібно-рубаного стилю, але до другої половини 1980-х він уже помітно застарів. Як осучаснити і не зіпсувати? А ви подивіться на ці заокруглені, гармонійні і все ще агресивні форми! Кращої демонстрації смаку і майстерності, мабуть, годі й придумати.
Lotus Elan M100, 1989 рік
Ще одне дітище Стівенса на посаді головного стиліста Lotus – друге покоління родстера Elan. Теж адже завдання: відродити легендарне ім’я з шістдесятих так, щоб шанувальники не освистали, та ще й потрапити в тренди дев’яностих, що насуваються!
За дизайн – однозначний залік, адже навіть сьогодні Elan має карколомний вигляд. З динамікою все теж було окей – турбомотора 1.6 на 162 сили цілком вистачало для компактної машинки масою близько тонни. Але коштував родстер чималих грошей, а до того ж був… передньопривідним, вперше і востаннє в історії Lotus.За дизайн – однозначний залік, адже навіть сьогодні Elan має карколомний вигляд. З динамікою все теж було окей – турбомотора 1.6 на 162 сили цілком вистачало для компактної машинки масою близько тонни. Але коштував родстер чималих грошей, а до того ж був… передньопривідним, вперше і востаннє в історії Lotus.
Та ще дуже недоречно з’явилася перша Mazda MX-5 – яка, скажімо прямо, чесніше, вдаліше і доступніше відтворювала концепцію класичного британського спорткара. Тож на ринку Elan провалився, але за вигляд художнику все одно спасибі.
Jaguar XJR-15, 1990 рік
Коли на подіумі Британського мотор-шоу засяяв прототип запаморочливого Jaguar XJ 220, навряд чи можна було подумати, що хтось буде незадоволений його дизайном. Але такі люди знайшлися – міцно здружилися Пітер Стівенс і Том Вокіншоу. “Машина мала не дуже гарний вигляд, – згадує Пітер. – Ми вирішили, що можемо зробити дещо краще, взявши за основу ле-манівське шасі XJR-8, розроблене якраз командою Тома”.
У підсумку їхня версія дійсно отримала путівку в життя: дорожній XJR-15 надійшов у продаж навіть раніше, ніж XJ 220. Нехай він мав не такий футуристичний вигляд, але однозначно був витончений, ефектний і лаконічний – а головне, носив титул першого серійного автомобіля, зробленого повністю з карбону. Так-так, за кілька років до стивенсівського ж Макларена F1.
До речі, ось ще один цікавий факт: якраз під час роботи над проектом XJR-15 дизайнер вирішив піти з Lotus, але кілька місяців передавав справи – тож пластиліновий макет таємно приїжджав до його офісу вечорами в кузові фургона, де і творилася вся магія. Як тут не згадати, що силова установка XJ220 проходила дорожні випробування в шкурі банального Ford Transit – збіг, який навмисне не придумаєш!
Subaru Legacy, 2003 рік
Друга після McLaren F1 машина, з якою пов’язують ім’я Пітера Стівенса – ралійна Subaru Impreza першого покоління. Та сама, що в кузові купе, з розширеними крилами і в красивому обважуванні, яке якраз і проектував британський дизайнер.
Subaru
Але цим його співпраця з Subaru не обмежилася! В офіційних прес-релізах компанії ви згадок не знайдете, але сайт самого Стівенса прямо стверджує: симпатичне четверте покоління Legacy і версія Outback у тому ж кузові – його рук справа. Принаймні частково.
Ба більше: на тій самій сторінці є ще один цікавий артефакт – малюнок Legacy у версії купе. У серії нічого схожого не існувало, та й інших зображень не існує. Але ж непогана машина могла б вийти!
BMW V12 LMR, 1999 рік
Зв’язки Стівенса з автоспортом завжди були доволі тісними, адже він не лише відштовхувався від естетики, а й ретельно працював з аеродинамікою. Тож не дивно, що чергове замовлення Пітеру прилетіло від компанії BMW – треба було щось зробити з перегоновим прототипом V12 LM, який з тріском провалився на “Ле-Мані” 1998 року. Та й до кого ще звертатися, як не до творця Макларена з майже таким самим двигуном S70?
Головною болячкою BMW V12 LM була якраз аеродинаміка: багато лобового опору, мало притискної сили, та до того ж нікудишнє охолодження. Стівенс, спільно зі спецами Williams і BMW Motorsport, повністю переробив кузовні панелі – і спрацювало!
Мало того, що нова версія з індексом V12 LMR виявилася швидшою і надійнішою, так ще й виглядала на мільйон – особливо на тлі сумненької попередниці. Підсумок – перша і поки що єдина перемога BMW в абсолютному заліку “Ле-Мана” і місце в пантеоні найзнаменитіших гоночних машин за всю історію.
MG ZT, 2001 рік
Як ви вже зрозуміли, Стівенс – людина волелюбна. Хоче – фрілансером буде, хоче – організує своє бюро, а захоче – знову найметься в якусь компанію. Його вибір! Щоправда, рішення стати шеф-дизайнером групи MG Rover важко назвати раціональним: Пітер прийшов туди 2000 року, коли хмари навіть не згущувалися, а вже висіли щільною пеленою. Проте, без нього ми не отримали б прекрасні заряджені Ровери під маркою MG – особливо седан ZT і універсал ZT-T.
Звісно, у Стівенса був чудовий оригінал у вигляді Rover 75 роботи Річарда Вуллі, але і правильне спортивне ограновування цього діаманта дорогого коштує. До речі, кумедний факт, який не дає нам спокою: спочатку ці машини були передньопривідними з поперечним розташуванням силового агрегата, але незабаром отримали топові версії з фордівським мотором V8 – і для нього платформу переробили на поздовжню і задньопривідну!
Можете уявити, скільки мороки і грошей на це пішло – тепер зрозуміло, чому компанія в підсумку збанкрутувала і перейшла у власність китайців?
Rover Streetwise, 2003 рік
Ще одна класна вигадка Стівенса на посаді головного дизайнера MG Rover – зухвала молодіжна модель Streetwise. Сьогодні таким підходом нікого не здивуєш: подумаєш, злегка піднятий передньопривідний хетч у “позашляховому” обвісі.
Але фішка в тому, що Rover Streetwise з’явився аж 20 років тому – задовго до цих ваших Kia Rio X-Line. І треба визнати, що морально застарілий Rover 25 після таких маніпуляцій дійсно заграв новими фарбами.
MG XPower SW
Чіпляючись за життя, MG Rover Group йшла на відчайдушні кроки – наприклад, у 2003 році британці викупили права на спортивний родстер Qvale Mangusta. Який, зі свого боку, спочатку мав випускатися під маркою De Tomaso.
Не вдаючись у подробиці, скажемо, що машина під невідомим брендом покупців не зацікавила – та й дизайн виявився суперечливим. Хоча відповідав за нього цілий Марчелло Гандіні! Загалом, отримавши проєкт у свої руки, британці вирішили кардинально змінити йому імідж – і вийшов MG XPower SV.
Замість кузова-трансформера з хитромудрим жорстким дахом Пітер Стівенс намалював традиційне купе, обравши радикальну, брутальну стилістику – одні тільки безрозмірні зябра на крилах чого варті!
І треба сказати, що такий вигляд пасував машині набагато більше – адже під капотом жили фордівські мотори V8 потужністю до 400 сил, а шасі з подвійними трикутними важелями по колу було побудовано за всіма спортивними канонами і відрізнялося відповідними звичками. На жаль, покупців не знайшла і сотня таких машин, витрати не відбилися навіть близько – і MG XPower SV канув у Лету разом з надіями компанії на світле майбутнє.
Mahindra XUV500
Після всієї вищеописаної краси ви, гадаю, перебуваєте в шоці – але так, це чудо-юдо теж намалював містер Стівенс. А все тому, що хороший дизайнер повинен не тільки мати власний погляд, а й уміти адаптуватися під запити замовника!
А індійському ринку такі викрутаси припали дуже навіть до душі: перший серійний кросовер Mahindra з несучим кузовом швидко став хітом, протримався на конвеєрі 10 років і майже дотягнувся до накладу в півмільйона екземплярів.
