Кольори в природі можуть бути практично всіх можливих відтінків, від яскравого синього кольору пір’я павиного хвоста до сяйва тварини під ультрафіолетовим світлом. Зараз дослідники знайшли одні з найдавніших слідів пігментів, які допомагають створювати красиві кольори, в мушлях равликів, і їм близько 12 мільйонів років.
Мушлі равликів, які належать до родини Cerithioidea, були знайдені на кордоні між Австрією та Угорщиною і датуються середнім міоценом, коли ця територія знаходилася на краю тропічного моря. Хоча черепашки мали червоне забарвлення, команда не була впевнена, чим воно було викликане.
“Було незрозуміло, чи були візерунки червонуватого кольору від первісної мушлі, чи утворилися внаслідок пізніших процесів у відкладеннях”, – пояснив професор Матіас Гарцхаузер з Віденського музею природознавства, який брав участь у відкритті, у своїй заяві.
Полієнові пігменти широко поширені у тваринному світі і беруть участь у створенні більшості червоних, жовтих і помаранчевих кольорів. Однак вони особливо вразливі до окислення і через це погано зберігаються у викопних рештках.
Команда вирішила перевірити, чи містили ці викопні мушлі такі поліенові пігменти, зокрема, у чотирьох видах, включаючи Pithocerithium rubiginosum, кілька екземплярів якого мають яскраво виражене червоне забарвлення.
Щоб дізнатися більше про пігменти, присутні в черепашках, команда використовувала метод, відомий як раманівська спектроскопія, який передбачає опромінення зразків черепашок лазерним світлом. Потім світло можна використовувати для ідентифікації хімічних сполук.
Аналіз показав наявність неушкоджених полієнових пігментів, що є першим випадком, коли вони були знайдені у викопних рештках.
“Зазвичай, після такого тривалого періоду часу, найкраще, на що ми можемо сподіватися, це на сліди продуктів розпаду цих хімічних речовин. Однак у разі розпаду ці сполуки були б позбавлені кольору. Тому було дуже дивно виявити ці пігменти, що збереглися майже недоторканими, у скам’янілостях, яким дванадцять мільйонів років”, – сказав керівник дослідження доктор Клаус Волькенштейн (Klaus Wolkenstein).
Команда підкреслила, що цей метод є особливо неруйнівним для зразків і може бути корисним для подальшого скринінгу з метою пошуку цих пігментів в інших зразках скам’янілостей.
