Палеонтологи склали список з’їденого трилобітом

Дослідження скам’янілості трилобіта Bohemolichas incola за допомогою мікротомографії дало змогу дізнатися про його дієту. Виявилося, що трилобіт, який жив 465 мільйонів років тому, був нерозбірливим падальником, підбирав на дні останки різних безхребетних і незадовго до смерті наївся досхочу.

Трилобіти – примітивні членистоногі, які заправляли в морях увесь палеозой, понад 270 мільйонів років поспіль. Вони виникли ще на зорі розвитку сучасних тварин, у кембрійському періоді, і повністю зникли з лиця Землі під час найбільшого вимирання – пермського.

І все ж після себе трилобіти залишили таку велику кількість викопних зразків, що палеонтологи описали понад 20 тисяч видів цього класу і дізналися багато деталей їхнього повсякденного життя, включно з доволі інтимними.

У новій статті для Nature в деталях розказано, що їв на обід Bohemolichas incola. Це був невеликий трилобіт (лише кілька сантиметрів завдовжки) із загону лихид, що жив в ордовикському періоді раннього палеозою. “Зірка” нової публікації добре зберігся в породах віком близько 465 мільйонів років, виявлених на території Чехії. B. incola має лише кілька невеликих ушкоджень, яких він набув після смерті, тому його обрали для вивчення за допомогою мікротомографа на основі синхротронного випромінювання.

Томографія дала чітку картинку нутрощів трилобіта і дала змогу як слід розглянути травну систему, а заодно її вміст. Виявилося, шлунково-кишковий тракт у B. incola дуже великий, займає значну частину тіла і до того ж на момент смерті був набитий. Половина вмісту була з’їдена трилобітом за один присід, що говорить про ненажерливість і здатність їсти багато. Вочевидь, це був “останній бенкет” – незабаром після нього B. incola загинув і опинився похованим.

Травний тракт трилобіта загалом мав доволі просту J-подібну форму. А ось шлунок був складним, складався з двох відділів – переднього і заднього, – причому поруч із ним помітні сліди мускулатури. Ймовірно, один із них слугував для механічного перероблення їжі, як у деяких сучасних членистоногих на кшталт мечоносців.

Вивчений Bohemolichas incola (кольорами показана травна система) / © Petr Kraft et al., 2023

Висока роздільна здатність томографії дала змогу розглянути, кого саме з’їв трилобіт, і скласти детальний перелік. Меню виявилося різноманітним: до нього увійшли найрізноманітніші безхребетні, яких розпізнали за черепашками або іншими елементами скелета. Це насамперед черепашкові ракоподібні Conchoprimitia osekensis, що відносяться до типу щупальцеві хіоліти Elegantilites та голкодзьобие з групи стилофор. Крім того, B. incola наївся тварин з більшими і тоншими раковинами – найімовірніше, це були якісь двостулкові молюски.

Після смерті трилобіта, що об’ївся, хтось сам спробував з’їсти – на ньому помітні пошкодження м’яких тканин. Падальник явно уникав області кишківника трилобіта, що дає зрозуміти: у ньому були ефективні травні ферменти, з якими краще не стикатися. При цьому ознак кислотного середовища в травному тракті B. incola немає: крихітні скелети з карбонату в ньому не розчинилися.

Автори нового дослідження зробили висновок, що ненажерливий трилобіт їв будь-кого, попри розмір і систематичну приналежність. Найімовірніше, B. incola був падальщиком, який підбирав на дні останки вже померлих тварин. Навряд чи він належав до членистоногих-хижаків, адже ті зазвичай вибагливо обирають жертв.