Астрофізики вже багато років працюють над питанням розуміння Всесвіту та місця планети Земля в ньому. Використовуючи відомі закони фізики, вчені розробляють математичні моделі, які описують розвиток астрономічних об’єктів та їх орбіти.
Одним із аспектів розвитку великих планетоїдів є їх поверхня. Наприклад, поверхню нашої планети ми сприймаємо як даність. Але на формування земної континентальної кори мало великий вплив космічне оточення.
Остання наукова робота вказала на важливість ударів метеоритів у творенні континентальної кори на Землі, допомагаючи формувати плавучі «насіння», які дрейфували у зовнішньому шарі нашої планети в її юності.
Багато гірських порід Землі утворюються з розплавленої чи напіврозплавленої магми. Ця магма походить або безпосередньо з мантії, переважно твердого, але повільно текучого шару під корою планети, або шляхом повторного переплавлення ще більш старих шматків кори, що раніше існувала. З часом рідка магма остигає і зрештою твердне.
Завдяки поступовому процесу кристалізації, зерна вловлювали такі елементи як уран, який згодом розпадається, утворюючи таким чином своєрідний секундомір, за яким учені визначають вік шарів. Крім урану, до складу кори потрапляли й інші елементи. Маючи під рукою вік і склад, вчені змогли скласти 200-мільйонний ритм утворення кори на ранній Землі.
Наша Сонячна система та чотири спіральні рукави Чумацького Шляху обертаються навколо надмасивної чорної діри в центрі галактики, але при цьому рухаються з різною швидкістю. Це свідчить про те, що Сонячна система іноді перетинається зі спіральними рукавами. Побудована модель дає приблизно 200 мільйонів років між кожним входом нашої Сонячної системи до спірального рукава галактики.
Таким чином, існує можливий зв’язок між часом утворення кори на Землі та тривалістю обертання навколо галактичних спіральних рукавів. Це пов’язано з тим, що у віддалених куточках нашої Сонячної системи навколо Сонця обертається хмара крижаних скельних уламків, званих хмарою Оорта.
Оскільки Сонячна система періодично рухається у спіральний рукав, вважається, що взаємодія між нею та хмарою Оорта витісняє матеріал із хмари, відправляючи його ближче до внутрішньої частини Сонячної системи. Частина цього матеріалу може навіть зіткнутися із Землею.
Земля зазнає відносно частих ударів скелястих тіл пояса астероїдів, швидкість яких у середньому сягає 15 км/с. Але комети, викинуті з хмари Оорта, прибувають набагато швидше, загалом 52 км/с.
Завдяки цим гостям з космосу розплавлена магма збагачувалась легкими елементами, такими як кремній, алюміній, натрій та калій, і ці острівці плавали на щільнішій мантії. Хоча існує безліч інших теорій утворення континентальної кори, цілком імовірно, що зіткнення з нашою планетою метеоритів сформувало плавуче насіння кори, від яких потім пішло її утворення.