На безлюдному острові біля Панами вчені стали свідками незвичної поведінки білих капуцинів: ці мавпи викрадають новонароджених ревунів і носять їх як “модні аксесуари”. Дослідники вважають, що це – приклад тваринної культури, схожої на людську моду.
Острів Хікарон, розташований біля узбережжя Панами, став домівкою для популяції білих капуцинів (Cebus capucinus imitator), яка живе без хижаків і людського втручання. У такому безпечному середовищі капуцини проявляють унікальні поведінкові риси, зокрема використовують кам’яні знаряддя для добування їжі. Та останнє відкриття здивувало навіть досвідчених вчених.
Команда дослідників на чолі з поведінковою екологинею Зої Ґолдсборо з Інституту поведінки тварин імені Макса Планка зафіксувала, як самці капуцинів викрадають немовлят ревунів (Alouatta palliata coibensis) і носять їх без видимої причини.
«Ми не бачимо жодної практичної функції цієї поведінки. Найкраще її можна пояснити як своєрідну моду чи фад», — розповіла Ґолдсборо у коментарі для ScienceAlert.
Протягом 15 місяців спостережень було зафіксовано п’ять самців капуцинів, які неодноразово викрадали й носили 11 різних дитинчат ревунів. Ці дії не супроводжувалися турботою про малюків — капуцини не гралися з ними, не годували та не проявляли типових материнських інстинктів. Усі дитинчата, за винятком одного без підтвердженої долі, згодом померли від голоду.
Чому це відбувається?
Вчені не виявили подібної поведінки в інших місцях, де капуцини та ревуни співіснують. На думку дослідників, це може бути наслідком відсутності загроз у середовищі існування капуцинів на Хікароні. Їхній “розслаблений” спосіб життя, вільний від стресів, хижаків і браку їжі, може сприяти розвитку незвичних і навіть дивакуватих моделей поведінки.
«Ми припускаємо, що саме нудьга та надлишок вільного часу створили умови для появи цієї культурної інновації», — каже Ґолдсборо.
Подібні фади виявляли й у інших тварин, наприклад, косатки в Тихому океані «носили» мертву рибу на голові, а шимпанзе в Замбії вкладали траву у вуха — дії, які не мають очевидної користі, але передаються від особини до особини.
Що далі?
Дослідники планують продовжити спостереження, щоб зрозуміти, чи зміниться ця поведінка з часом або чи з’являться інші «моди». Водночас вони хочуть вивчити реакцію ревунів на викрадення дитинчат — адже до цього вони теж жили в безпечному середовищі без хижаків.
Ґолдсборо зазначає, що відкриття не лише дивує, а й змушує замислитися:
«Люди часто розглядають культуру як винятково людське явище — щось, що вирізняє нас серед інших видів. Але це відкриття показує, що інші інтелектуальні тварини також можуть мати безглузді або навіть шкідливі культурні звички. І це – привід для рефлексії над тим, як ми самі поводимося з іншими видами.»