Французький роман неабияк розлютив редакторів.
Ціла книга була написана без використання літери “е”, і люди називають її “божевільною” через одну конкретну деталь.
Про це повідомляє LADbible.
Здається неймовірним, але 300-сторінковий французький роман був створений без жодної “е” завдяки так званому ліпограматичному стилю письма, який деякі письменники використовують для самовиклику.
Це означає, що автор навмисно вирішив обмежити себе, не використовуючи певну літеру, а слово “ліпограма” походить від давньогрецького слова, що означає “пропуск літери”.
Спочатку книга була написана французькою мовою у 1969 році Жоржем Переком під назвою La Disparition, де він повністю уникнув використання голосної “е”. Потім її повністю переклав англійською Гілберт Адер, знову уникаючи літери “е”, під назвою A Void, що принесло йому премію Скотта Монкріффа у 1995 році.
Ця історія справді божевільна, і вона змусила людей у соціальних мережах задуматися, а один користувач, який намагався розібратися з книгою під час навчання в університеті, поділився своєю думкою на Reddit.
Користувач написав у субреддіті DamnThatsInteresting: “Це переклад з книги La Disparition французькою мовою. Я намагався її прочитати в коледжі, але це було дуже складно, і я кинув”.
Він додав підпис разом зі знімком сторінки з роману.
Користувачі в коментарях спершу зазначили, що це не La Disparition, а інший роман під назвою Gadsby, написаний без літери “е” у 1939 році.
Так, їх більше одного, і вони, очевидно, досить відомі у книжковій спільноті.
Один користувач зауважив: “Ви не можете використовувати слово “the” жодного разу, це здається таким абсурдним викликом”. Інший сказав: “Жартуйте про те, що в імені автора три “е”, але не робіть помилок…”.
Ця книга 1939 року дійсно містить 50 000 слів, жодне з яких не має літери “е”.
Ще один користувач написав: “Переклад – це для мене справжнє безумство. Я просто не можу зрозуміти, як можна було передати той самий сенс, дотримуючись цього обмеження”.
З іншого боку, деякі користувачі критикували, наскільки важко читати книгу. Один з них зазначив: “Жахливо читати. Звучить так, ніби її написав хтось, хто прикидається людиною”. Інший додав: “Було справді неприємно бачити слово “so” так багато разів на одній сторінці”.