Життя існує на Землі щонайменше 3,7 мільярда років, і за цей час воно еволюціонувало у “нескінченні форми, найпрекрасніші та найдивовижніші”, за словами Чарльза Дарвіна. Однак, можливо, колись на планеті Земля залишиться лише одна тварина. Це не таргани, не скорпіони, і вже точно не Homo sapiens – останньою твариною, що залишиться, швидше за все, буде скромна тардиграда.
Погляньте на Всесвіт, і у вас складеться враження, що зародитися життю дуже складно. Однак, якщо воно з’явилося, його напрочуд важко позбутися.
Ми знаємо про п’ять великих масових вимирань в історії Землі, які знищили щонайменше 75 відсотків видів, але живим істотам завжди вдавалося відродитися. Найсуворіший епізод стався близько 250 мільйонів років тому – Пермське вимирання – і знищив, за оцінками, 90 відсотків усіх видів після серії катастрофічних вивержень вулканів. Після кількох мільйонів років відновлення життя повернулося в достатку і досягло більш здорової рівноваги.
Дехто стверджує, що зараз ми перебуваємо в розпалі шостого масового вимирання, головним чином через втручання людини, як-от руйнування середовища існування, забруднення та зміну клімату. Хоча це, безсумнівно, нагальна проблема, яка потребує негайного вирішення, вона навряд чи призведе до загибелі всього живого на Землі.
Більш серйозною екзистенційною загрозою є ядерна зброя. У випадку атомної війни радіоактивні опади розповсюдяться по більшій частині земної кулі. Одночасно сажа від бомб потрапить в атмосферу Землі і спричинить “ядерну зиму”, що принесе тривалі періоди темряви і низьких температур. Це призведе до руйнування основи екосистем через зупинку фотосинтезу, що спричинить голодну смерть багатьох тварин.
Однак дослідження показують, що життя в деяких частинах планети може пережити тотальну ядерну війну принаймні на деякий час – навіть якщо люди не виживуть. Це може бути зграя витривалих безхребетних, таких як таргани і скорпіони, які можуть витримати вражаючі дози радіації, а також багато форм мікроскопічного життя.
У більш астрономічному масштабі існує жорстока загроза астрофізичних подій, таких як гамма-сплески, зіткнення великих астероїдів і вибух наднової зірки. Такі екстремальні астрофізичні явища можуть фактично стерилізувати все живе на планеті. Наднова, вибухова передсмертна агонія старої зірки, заливає Землю інтенсивною космічною радіацією, пошкоджуючи озоновий шар, який захищає нас від шкідливого ультрафіолетового випромінювання сонячних променів.
На щастя, ймовірність того, що ці сили нанесуть удар протягом життя нашої Сонячної системи, є низькою. Якщо зірка стане надновою за 40-50 світлових років від нас, ми будемо в безпеці. Однак існує певна невизначеність щодо цього, і багато форм життя на Землі потенційно можуть бути знищені надновою за найгіршого сценарію.
Однак один вид може бути в порядку. У 2017 році вчені з Оксфордського та Гарвардського університетів вивчали стійкість життя до астрофізичних подій і дійшли висновку, що єдина тварина, яка може пережити ризик вимирання від усіх астрофізичних катастроф, – це тардиграда.
“На наш подив, ми виявили, що хоча близькі наднові зірки або зіткнення з великими астероїдами можуть бути катастрофічними для людей, тардіградів це не торкнеться. Тому здається, що життя, якщо воно зародилося, важко знищити повністю. Величезна кількість видів або навіть цілих родів можуть вимерти, але життя в цілому продовжуватиметься”, – сказав доктор Девід Слоун, співавтор дослідження 2017 року, а на той час науковий співробітник кафедри фізики Оксфордського університету, який отримав ступінь доктора наук.
Тардигради – це восьминогі, майже мікроскопічні тварини, які відомі тим, що їх надзвичайно важко вбити. На таксономічному дереві вони є частиною тваринного світу; вони не є бактеріями, амебами, археями чи грибами.
Щоб витримати інтенсивне середовище, крихітні істоти впадають у стан глибокої сплячки, що називається криптобіозом, виводячи понад 95 відсотків води зі свого тіла і згортаючись у зневоднений самородок. Вони можуть витримувати низькі температури до -272,95°C (-460°F) і високі температури до 150°C (302°F), а також екстремальний тиск і сильну радіацію. Вони навіть можуть без особливих проблем жити у вакуумі космосу. Таким чином, цілком ймовірно, що вони могли б пережити шторм від спалаху наднової.
Зрештою, життя на Землі має жорсткий термін придатності: смерть Сонця. Сонце почне вмирати приблизно через 5 мільярдів років, коли в ньому закінчиться водень. Наближаючись до своєї наступної фази як червона гігантська зірка, Сонце розширюватиметься, стаючи настільки великим, що поглине дві найближчі до нього планети – Меркурій і Венеру. Зрештою, ймовірно, буде поглинута і Земля.
Під час цієї смертельної подорожі Земля нагріється і буде залита інтенсивною радіацією. Океани буквально випаруються, а атмосфера зникне, залишивши по собі безплідний, випалений ландшафт. Навіть тардігради не виживуть за такого сценарію. Можливо, деякі бактерії-екстремофіли, що звикли до сильної спеки, втримаються на деякий час, але це буде кінець життя – принаймні, такого, яким ми його знаємо.
