Медоносні бджоли, яких у США завезли з Європи та Африки, погіршили якість рослин у Сан-Дієґо, що виростають від запилених ними квітів. Виявилося, ці бджоли переносять пилок здебільшого між квітами однієї й тієї ж рослини, що веде до самозапилення та погіршує виживаність потомства. При цьому за місцевими запилювачами регіону такої поведінки не відмітили, пишуть вчені у Proceedings of the Royal Society B
Як бджоли можуть шкодити рослинам?
Приблизно 85% квіткових рослин покладаються на тварин-запилювачів для розмноження, включаючи птахів, кажанів, метеликів і, звичайно, бджіл. Кожен з цих запилювачів по-різному взаємодіє з рослинами перед перенесенням пилку з однієї квітки на приймочку іншої, що впливає на кількість перенесеного пилку, кількість отриманого насіння та ймовірність зав’язування плодів.
На якість запилення впливає, наприклад, кількість квіток, які відвідує запилювач перед тим, як перейти на іншу рослину. Чим більше часу тварина проводить на одній рослині, тим вища ймовірність самозапилення, тобто перенесення пилку на приймочку тієї ж квітки. Хоча самозапилення є природним для деяких рослин, воно може знизити якість потомства, що призводить до зниження рівня виживання або репродуктивного успіху.
У дослідженні, проведеному біологами Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, вчені мали на меті визначити, чи існують якісь відмінності в потомстві рослин, запилених різними бджолами в регіоні Сан-Дієго. У цьому регіоні близько 75% всіх запилювачів складають немісцеві медоносні бджоли (Apis mellifera), які здичавіли і рідко використовуються в бджільницькій практиці з моменту їх інтродукції в Сполучені Штати.
Чим медоносні бджоли зашкодили рослинам Сан-Діеґо?
Науковці простежили за запиленням трьох рослин: шавлії медоносної (Salvia mellifera), шавлії білої (Salvia apiana) та фацелії (Phacelia distans). Всі вони мають великі суцвіття з кількох квіток, які відвідували різні бджоли. Однак, виявилося, що медоносні бджоли, яким присвячене дослідження, у середньому в 1,76–2,33 раза частіше переміщувалися між кількома квітками однієї рослини, ніж це робили місцеві види бджіл.
Відтак науковці зібрали квіти запилених рослин та виростили їхнє насіння, щоб оцінити виживаність паростків та їхню якість. Виявилося, потомство рослин, запилених медоносними бджолами, мало меншу виживаність та гіршу розмножуваність. Дослідники пов’язують це з явищем самозапилення, до яких призводить поведінка Apis mellifera.
Біологи відзначають, що наразі це перше дослідження, в якому напряму вивчили якість потомства рослин, запилених медоносними бджолами, з рослинами, які навідували інші запилювачі. Вчені сподіваються, що їхня робота посприяє підтримці біорізномаїття у регіонах, які страждають від його втрати.
Джерело: nauka.ua
