Археологи знайшли астрономічні карти стародавніх пуебло
На плато в американському штаті Колорадо виявили дивні петрогліфи, рознесені на велику відстань один від одного, але утворюють загальну картину.
Археологи з університету Ягеллоні (Польща) протягом декількох років досліджували комплекс поселень Касл-Рок-Пуебло, розташований на плато Меса-Верде (південний захід штату Колорадо, США). Їх цікавили артефакти та пам’ятники давніх пуебло — предків групи народів північноамериканських індіанців.
Найраніші сліди перебування людини на Меса-Верді з’явилися ще за 8000 років до нашої ери. Але їх дуже мало для того, щоб отримати хоча б відносно повне уявлення про ту цивілізацію. Тому за Хронологією Пекос період 8000-1200 років до нашої ери називають архаїчним. А ось потім, на думку вчених, з’являється культура стародавніх пуеблів.
Приблизно в 500-750 роках нашої ери у культурі пуебло відбуваються значні зміни. По-перше, до цього часу відноситься будівництво їх знаменитих жител-колодязь. Будинки, збудовані з пісковика та дерева, розташовувалися таким чином, що дах нижнього будинку служив підлогою тераси верхньої. Зовні такі споруди, як правило, оточувала глуха стіна.
По-друге, в цей же час з’являється кераміка пуебло з характерним чорно-білим розписом. І нарешті, до цього часу (кінець ери кошиків III – початок ери пуебло I за Хронологією Пекос) відносяться серйозні зміни у сільськогосподарських практиках. Збільшилося як кількість оброблюваних культур, і їх врожаї.
На думку вчених, землеробські громади пуебло створили одну з найрозвиненіших культур доколумбової доби в Північній Америці.
Цього року польські археологи під керівництвом професора Радослава Палонки (Radosław Palonka) знайшли на плато Меса-Верде великі галереї з настінними малюнками та петрогліфами. Найдавніші їх попередньо датували III століттям нашої ери (кінець ери кошиків II). На них зображені воїни та шамани.
Представники цієї культури жили переважно на рівнині, напівпідземних ямах, іноді оточених дерев’яними стінами. Вони займалися землеробством і виготовляли характерні кошики та циновки – звідки й назва періоду в Хронології Пекос.
Основна частина малюнків і петрогліфів відноситься до XII-XIII століть нашої ери, тобто до періоду розквіту стародавніх пуебло. Вони відрізняються складними геометричними формами: це не жанрові сценки полювання, а продумані заплутані лабіринти, які, можливо, несли смислове навантаження, зрозуміле лише народу, який їх створив.
У XV-XVII століттях, коли цю територію заселило плем’я юте, на стінах галерей з’явилися великі сюжетні сцени полювання на бізонів та оленів. У пізніші століття ними стали зображати і коней, що відбиває події іспанського завоювання, якого ці тварини були невідомі корінним жителям Північної Америки (вони зникли з цього континенту під час останнього льодовикового періоду). Але найцікавіше відкриття пов’язане не з наскальними малюнками.
Професор Палонка повідомив, що старші представники місцевої громади неодноразово натякали йому: у вищих та менш доступних частинах каньйонів можна знайти щось більше. Археологи перевірили цю інформацію. Виявилося, приблизно за 800 метрів над скельними поселеннями знаходиться безліч раніше невідомих петрогліфів.
Величезні наскельні панно — у вигляді спіралей до метра в діаметрі — розтяглися на чотири кілометри навколо великого плато.
Спільно з колегами з університету Х’юстона (США) польські археологи досліджували місцевість за допомогою лідара і склали докладну карту всіх петрогліфів. Коли перед дослідниками постала повна картина, зрозуміли: це все петрогліфи взаємопов’язані і утворюють якесь загальне полотно.
Вчені дійшли висновку, що стародавні пуебло використовували ці петрогліфи для астрономічних спостережень та визначення особливих днів у календарі — літнього та зимового сонцестоянь, а також весняного та осіннього рівнодень. Це перше свідчення астрономічних знань у пуебло.
На думку дослідників, відкриття «астрономічних» петрогліфів стародавніх пуебло сильно змінює традиційні уявлення про цей народ. Вони вважають, що раніше недооцінювали кількість людей, які жили там у XIII столітті, рівень розвитку їхньої науки і, швидше за все, складність релігійних обрядів.
