Світи не стають набагато дикішими, ніж супутник Юпітера Іо.
Він містить більше вулканізму, ніж будь-яке інше тіло в Сонячній системі, а його сфера трохи більша за холодний, запилений Місяць Землі. Його поверхня пронизана вулканами, близько 400 з яких є активними в будь-який момент часу.
Іо – це місце, від якого просто відвисає щелепа, і ми щойно отримали можливість побачити деякі з його дивних, неприборканих ландшафтів.
Коли НАСА “Юнона” здійснив два близьких прольоти повз Місяць у грудні 2023 та лютому 2024 року, він зняв регіони, яких ми раніше не бачили, – північні широти, – і зафіксував наживо вогонь і лють Іо.
“Іо просто всипана вулканами, і ми застали кілька з них у дії”, – каже Скотт Болтон, космічний фізик з Південно-західного дослідницького інституту (SwRI) і головний дослідник зонда Juno.
“Ми також отримали чудові великі плани та інші дані про 200-кілометрове (127 миль) лавове озеро під назвою Локі Патера. Є дивовижні деталі, що показують ці божевільні острови, вбудовані посеред потенційно магматичного озера, оточеного розпеченою лавою.
“Дзеркальне відображення озера, яке зафіксували наші інструменти, свідчить про те, що деякі ділянки поверхні Іо гладенькі, як скло, нагадуючи обсидіанове скло на Землі, створене вулканічним шляхом”.
Іо може бути невеликим, відносно кажучи, але його вплив є могутнім, що є результатом його складних відносин з Юпітером.
Оскільки супутник рухається по еліптичній орбіті навколо Юпітера, мінлива гравітаційна напруга змушує Іо нагріватися зсередини. Два інших супутники Галілея – Європа і Ганімед – також чинять гравітаційне тяжіння, яке ще більше напружує нутрощі Іо.
Все це тепло вивергається з Іо у вигляді нестримного вулканізму. Він постійно вивергає вулканічні гази, які вириваються з-під слабкої гравітації Іо і втягуються у величезний плазмовий тор, що обертається навколо Юпітера.
Ця плазма витягується і прискорюється вздовж ниток магнітного поля Юпітера до його полюсів, де вона живить постійні, потужні ультрафіолетові полярні сяйва – найпотужніші в Сонячній системі.
І це не короткочасне явище. Новий аналіз двох ізотопів сірки в розрідженій атмосфері Іо показує непропорційну кількість важчого ізотопу. Легший піднімається у верхні шари атмосфери, де він, найімовірніше, буде відірваний і приєднається до плазмового тору, що обертається навколо Юпітера.
Співвідношення двох ізотопів свідчить про те, що Іо проходив цей процес очищення протягом усього свого 4,5 мільярдів років життя. Юпітер вважається першою планетою, що утворилася в Сонячній системі, тому його невидиме полярне сяйво могло освітлювати космос весь цей час.
Місія “Юнони” триває, і вона включатиме в себе ще кілька прольотів повз Іо, Юпітер (звісно) та інші супутники Галілея.
Проте Іо посідає особливе місце в наших серцях і уяві – це світ, який представляє деякі захоплюючі крайнощі Всесвіту, прямо тут, у Сонячній системі.
Уявіть, що було б, якби ми мали можливість туди потрапити.
Команда Juno представила свої останні знахідки на Генеральній асамблеї Європейського союзу геонаук у Відні.
