Дослідники виявили дисфункції у двох специфічних системах мозку у людей, які страждають на психоз – системах, які допомагають нам фільтрувати увагу до важливої внутрішньої і зовнішньої інформації та прогнозувати або передбачати винагороду.
Нове дослідження, проведене командою зі Стенфордського університету, допомагає нам зрозуміти, як виникають симптоми, що може призвести до покращення лікування та втручань при психозі та інших психічних розладах, з якими він пов’язаний.
Психоз передбачає відрив від реальності, наприклад, галюцинації та марення. Він може виникати самостійно, але також є частиною таких станів, як шизофренія та біполярний розлад, які вчені все ще намагаються повністю з’ясувати.
“Ця робота надає хорошу модель для розуміння розвитку і прогресування шизофренії, що є складною проблемою”, – говорить когнітивний нейробіолог Каустубх Супекар зі Стенфордського університету.
Супекар та його колеги проаналізували сканування мозку 445 людей з такими захворюваннями, як аутизм, СДУГ, ранні психози та синдром делеції 22q11.2 (генетичний стан з підвищеним ризиком розвитку психозів та шизофренії). Вони також проаналізували сканування 411 здорових людей в якості контролю.
Використовуючи алгоритм машинного навчання, команда виявила відмінності у функціонуванні мозку між групами, що привело їх до передньої інсули (важливої частини фільтра мережі виразності, яка допомагає спрямовувати нашу увагу), вентрального стриатуму та пов’язаних з ним дофамінових шляхів (які контролюють прагнення до винагороди).
Хоча дослідницька група і раніше підозрювала, що мережа виразності може бути залучена, нове дослідження підтверджує цю гіпотезу і показує, що синдром делеції 22q11.2 може бути корисним способом аналізу симптомів і ризику психозу.
Дослідники виявили, що відмінності в цих сферах, пов’язаних з фільтрацією інформації та прогнозуванням винагороди, були значними як у людей з синдромом делеції 22q11.2 і психозом, так і у людей з психозом невідомого походження.
“Ця паралель зміцнює наше розуміння психозу як стану з ідентифікованими і послідовними мозковими сигнатурами”, – говорить Винод Менон, когнітивний нейробіолог зі Стенфордського університету.
“Цей процес порушує нормальне функціонування когнітивного контролю, дозволяючи нав’язливим думкам домінувати, що призводить до симптомів, які ми розпізнаємо як психоз”.
Наступним кроком, можливо, буде розробка методів лікування на основі цих відкриттів. Частково складність лікування психозу полягає в тому, що буває складно зрозуміти, який вплив різні методи мають на мозок, але тепер вчені та лікарі можуть бути більш точними в тому, де вони шукають.
Існуючі підходи до лікування психозів, включаючи транскраніальну магнітну стимуляцію і сфокусований ультразвук, можуть бути адаптовані для впливу на ці конкретні центри мозку у молодих людей, схильних до ризику психозу, кажуть дослідники.
Команда також прагне допомогти зменшити стигматизацію та посилити підтримку тих, хто страждає на психоз. Стани, коли люди відірвані від реальності, можуть бути страшними, а межа між нормальною та аномальною неврологічною функцією не така чітка, як можна було б подумати.
“Наші відкриття підкреслюють важливість співчутливого ставлення до людей з психозом”, – каже Менон.
