В наш час Марс визначається як холодна та суха планета, де відсутні будь-які прояви життя. Однак ця планета не завжди була такою. Навіть без можливості підтвердження існування найпростіших бактерій, вчені зуміли довести, що колись на Марсі існували інші умови: часті дощі, глибокі моря та бурхливі річки, які залишили свої сліди у вигляді каньйонів. Як це сталося?
Спостереження з численних телескопів і космічних апаратів вказують на існування давніх річкових долин, морських заплав і відкладень водяного мулу на поверхні Марса. Тим не менше, планета народилася з певною вадою: її маса становить лише близько 11% маси Землі. Це призвело до швидкого відступу її ядра, відбувшись за космічними стандартами.
Частина тепла, що утворюється усередині планет, походить від розпаду радіоактивних елементів, які перебували в газовій хмарі, що утворила Сонячну систему. Окрім того, тепло зберігається від самого процесу формування планети, яка виникає з розсіяної хмари газу та пилу, стиснутої в компактний об’єм. Цей колапс породжує тертя, що генерує тепло, яке залишається всередині планети під час її формування та випромінюється з часом.
Планети повільно втрачають це тепло і остигають. У космічних масштабах цей процес можна вважати нескінченно довгим, проте для самих планет це лише етап їхнього великого життєвого циклу.
На Землі все ще багато тепла з двох причин:
По-перше, наша планета більша за Марс, і тому вона отримала більше тепла під час свого формування.
По-друге, тепло нашої планети міститься в об’ємі її тіла, але випромінювати тепло може лише її поверхня. Якщо збільшити розмір планети вдвічі, то площа її поверхні збільшиться вчетверо, а об’єм — у вісім разів. Більші планети випромінюють тепло повільніше, ніж менші. Іншими словами, ми набагато неефективніші, ніж Марс, коли справа доходить до відведення тепла.
Тепло Землі також підтримується розплавленим ядром, яке генерує магнітне поле. Магнітне поле своєю чергою відбиває натиск смертельного для нас сонячного вітру та радіації, зберігаючи атмосферу в безпеці. Без цього захисного поля її би просто здуло.
Це й була проблема Марса: через те, що планета занадто маленька, за мільярд років її ядро охололо й затверділо, а магнітне поле стало слабким. Без цього захисту Марс втратив атмосферу, а вода на її поверхні випарувалася під дією сонячних вітрів, полетівши в міжпланетний простір у вигляді газу.
Джерело: sundries.com.ua
