Австралійські вчені описали радіосплеск, сигнал якого летів до Землі приблизно вісім мільярдів років.
Сучасні методи підрахунку маси Всесвіту дають спірні результати. Учені припускають, що частина неврахованої речовини може перебувати в просторі між галактиками. Але він настільки розріджений, що сучасні телескопи не здатні його засікти. А швидкі радіосплески можуть: вони “натикаються” на вільні електрони, що залишилися від іонізованого газу. За його наявністю вже можна судити про концентрацію звичайної речовини загалом.
У науковій статті, опублікованій у журналі Nature 2020 року, австралійський астрофізик Жан-П’єр Маккар (Jean-Pierre Macquart) разом із колегами показав сильну кореляцію між мірою дисперсії конкретного швидкого радіоспалаху та червоним зсувом галактики, що його породила: що далі галактика, то більше речовини в просторі між нами і джерелом.
У розрахунках дослідники використовували швидкі радіосплески від підтверджених джерел із червоним зсувом менше 0,5. Передбачалося, що це співвідношення зберігається і для далеких джерел. Але рік тому вчені описали сигнал від галактики зі зміщенням z = 0,241, дисперсія якого показала зміщення z > 1. Ймовірно, на нього вплинули умови всередині галактики.
Новий далекий радіосплеск, що прилетів до нас через половину відомого Всесвіту, дійсно підтвердив співвідношення Маккара.
Міжнародна група вчених під керівництвом австралійських астрономів виявила в даних спостережень радіоінтерферометра ASKAP швидкий радіосплеск FRB 20220610A, “спійманий” у червні 2022 року.
Ліворуч – графік співвідношення дисперсії і червоного зміщення зі статті Жан-П’єра Маккара. Праворуч – графік позагалактичної дисперсії як функція червоного зміщення з нового дослідження. Новий сплеск позначений синьою зіркою. Червоними пунктирними лініями позначено радіосплески, у яких ще не вдалося підтвердити місце розташування джерела / © S. D. Ryder et al, Science
За допомогою телескопа VLT у чилійській Паранальській обсерваторії та даних ASKAP астрономи змогли визначити джерело радіоспалаху – у невеликій групі галактик, що зливаються. Результати роботи опубліковано у виданні Science.
“Нехай ми досі точно не знаємо, звідки беруться ці потужні сплески енергії, дослідження підтверджує, що це часта подія в космосі. Отже, ми можемо використовувати їх для пошуку речовини між галактиками, щоб краще зрозуміти структуру Всесвіту”, – прокоментував співавтор роботи Раян Шеннон, професор Технологічного університету Свінберн (Австралія).
Відкриття підтвердило припущення про те, що швидкими радіосплесками можна вимірювати кількість речовини в міжгалактичному просторі – “загублену” матерію. Це новий спосіб “зважувати” Всесвіт.
На заході Австралії та в Південній Африці будують найбільший у світі радіоінтерферометр SKA. За планом, він має запрацювати 2027 року. За його допомогою вчені зможуть ловити ще давніші швидкі радіосплески.