Немає сумнівів, що відправка людини в космос – надзвичайно складна і небезпечна справа.
Відтоді, як трохи більше 60 років тому розпочалося дослідження космосу людиною, загинуло 20 людей – 14 у трагедіях космічних шатлів НАСА у 1986 і 2003 роках, троє космонавтів під час місії “Союз-11” 1971 року і троє астронавтів під час пожежі на стартовому майданчику “Аполлона-1” у 1967 році.
Враховуючи, наскільки складним є політ людини в космос, насправді дивно, як мало людей загинуло до цього часу. Але НАСА планує відправити екіпаж на Місяць у 2025 році, а астронавтів на Марс – у наступному десятилітті.
Комерційні космічні польоти стають рутиною. Разом з тим, як космічні подорожі стають все більш поширеними, зростає ймовірність того, що хтось може загинути під час польоту.
Це наштовхує на похмуре, але необхідне питання: якщо хтось помирає в космосі – що відбувається з тілом?
Смерть на Місяці і Марсі
Як космічний лікар, який працює над пошуком нових способів збереження здоров’я астронавтів, я і моя команда в Інституті трансляційних досліджень космічного здоров’я хочемо переконатися, що дослідники космосу мають бути максимально здоровими для космічних місій.
Ось як би ставилися до смерті в космосі сьогодні: Якби хтось помер під час місії на низькій навколоземній орбіті – наприклад, на борту Міжнародної космічної станції – екіпаж міг би повернути тіло на Землю в капсулі протягом кількох годин.
Якби це сталося на Місяці, екіпаж міг би повернутися додому з тілом лише за кілька днів. НАСА вже має детальні протоколи для таких випадків.
Через таке швидке повернення, ймовірно, збереження тіла не буде головним завданням НАСА; натомість, пріоритетом №1 буде забезпечення безпечного повернення решти екіпажу на Землю.
Все було б інакше, якби астронавт помер під час 300-мільйонної подорожі на Марс.
У такому випадку екіпаж, ймовірно, не зможе розвернутися і повернутися назад. Замість цього тіло, швидше за все, повернеться на Землю разом з екіпажем наприкінці місії, що відбудеться через кілька років.
Тим часом екіпаж, ймовірно, збереже тіло в окремій камері або спеціальному мішку для тіла. Стала температура і вологість всередині космічного корабля теоретично допоможуть зберегти тіло.
Але всі ці сценарії були б застосовні лише в тому випадку, якби хтось помер у середовищі з підвищеним тиском, наприклад, на космічній станції або космічному кораблі.
Що станеться, якщо хтось вийде у відкритий космос без захисту скафандра?
Астронавт загинув би майже миттєво. Втрата тиску і вплив космічного вакууму унеможливили б дихання, а кров та інші рідини в організмі закипіли б.
Що сталося б, якби астронавт вийшов на Місяць або Марс без скафандра?
У Місяця майже немає атмосфери – дуже мало. Марс має дуже розріджену атмосферу і майже не має кисню. Тож результат був би приблизно такий самий, як і при виході у відкритий космос: задуха і закипання крові.
А як щодо поховання?
Припустимо, астронавт помер після приземлення, перебуваючи на поверхні Марса.
Кремація небажана; вона вимагає занадто багато енергії, яка потрібна екіпажу, що залишився в живих, для інших цілей. Поховання – теж не найкраща ідея. Бактерії та інші організми з тіла можуть забруднити марсіанську поверхню.
Замість цього екіпаж, швидше за все, збереже тіло в спеціальному мішку до того часу, коли його можна буде повернути на Землю.
Є ще багато невідомого про те, як дослідники поводитимуться зі смертю. Це не лише питання, що робити з тілом.
Допомогти екіпажу впоратися з втратою і допомогти скорботним сім’ям на Землі не менш важливо, ніж поводження з рештками людини, яка померла.
Але для справжньої колонізації інших світів – Місяця, Марса чи планети за межами нашої Сонячної системи – цей похмурий сценарій потребуватиме планування і протоколів.
