Вчені виявили: рідини можуть «ламатися» як тверді тіла

Рідини можуть не лише текти та розтягуватися, а й раптово «ламатися» під дією сили — як тверді матеріали. Це несподіване відкриття зробили дослідники з Університету Дрекселя та ExxonMobil, спостерігаючи за поведінкою в’язких рідин під навантаженням.

Як повідомляє NNews із посиланням на ScienceAlert, під час експериментів рідини досягали критичного стану і розривалися зі швидкістю до 1500 м/с.

Що саме виявили вчені

Дослідники перевіряли, як густі рідини реагують на сильний розтяг між металевими пластинами. У момент перевищення певного порогу напруги рідина не просто витягувалася — вона раптово «розривалася», утворюючи чіткий розлом.

Експерименти повторили на різних типах в’язких сумішей, і ефект залишався стабільним.

Контекст: чому це було несподівано

У класичній фізиці рідини вважаються матеріями, що не мають фіксованої форми та не «ламаються» як тверді тіла. Вони повинні текти, а не тріскатися.

Читайте також:  Марс має збільшене ядро, товсту мантію і всього одну тектонічну плиту

Але нові дані показали існування критичного порогу напруги — після нього рідина поводиться як крихкий матеріал.

Як це відбувається

Вчені припускають, що під дією сили всередині рідини виникають мікроскопічні порожнини (кавітaція). Вони швидко розширюються і фактично «розривають» структуру рідини.

Цей процес відбувається надзвичайно швидко — настільки, що його можна зафіксувати лише високошвидкісними камерами.

Наслідки відкриття

Ефект може вплинути на кілька технологічних сфер:

  • 3D-друк із рідкими матеріалами
  • мікрофлюїдика та біосистеми
  • виробництво волокон і полімерів
  • м’яка робототехніка

Фактично це означає, що інженерам доведеться враховувати «міцність рідин», яку раніше не вважали критичною.

Цікавий факт

Швидкість розриву рідини у дослідах сягала 500–1500 метрів за секунду — це порівнянно зі швидкістю кулі малого калібру.

Чому це важливо

Відкриття змінює базове уявлення про поведінку рідин. Воно показує, що навіть «ідеально текучі» матеріали мають межу міцності. Це може вплинути як на фундаментальну фізику, так і на інженерні технології майбутнього.