Кліматична повістка на наших очах зазнає серйозних змін. На низці напрямків питання протидії глобальному потеплінню втрачає гостроту, наприклад, в енергетиці. На жаль, у цьому питанні багато підпорядковано політиці, залишаючи науці мало шансів для незалежного аналізу ситуації. Проте, вчені продовжують розумітися на механізмі кліматичних «гойдалок» Землі. І нові дані говорять про процеси саморегуляції нашої планети.
У новому дослідженні вчені з Массачусетського технологічного інституту провели аналіз фактичних даних, отриманих з геологічних проб, що охоплюють історію Землі за 66 млн. років. Вивчалися як проби ґрунту та порід глибоко з надр Землі, так і керни із льодовиків. Отримана таким шляхом інформація дозволяла скласти кліматичні карти за багато мільйонів років еволюції нашої планети та відкривала шлях до пошуку циклічності кліматичних змін.
У ході статистичного аналізу великих геологічних даних вперше документально було підтверджено, що Земля має стабілізуючий зворотний зв’язок, який утримує глобальну температуру планети в рамках придатної для біологічного життя. Цикли підтримки стабільної температури визначено на тимчасових відрізках 100 тис. років. При цьому в ці тимчасові періоди планета зазнавала природних і космічних катаклізмів, які якийсь механізм успішно купірував і повертав клімат у норму з «краю прірви».
Водночас вчені не можуть зі 100% гарантією пояснити природу таких стабілізуючих механізмів. Комп’ютерне моделювання показує, що найімовірнішим кандидатом на роль «зворотного зв’язку, що стабілізує» є так зване силікатне вивітрювання. Це геологічний процес, у ході якого повільне і стійке вивітрювання силікатних порід запускає хімічні реакції, які, зрештою, витягують вуглекислий газ з атмосфери в океанічні відкладення, затримуючи їх у породах.
«З одного боку, це добре, тому що ми знаємо, що сьогоднішнє глобальне потепління в кінцевому підсумку буде зведено нанівець завдяки цьому стабілізуючому зворотному зв’язку, — сказав Костянтин Арншайдт (Constantin Arnscheidt), аспірант кафедри наук про Землю, атмосферу та планети (EAPS) ) Масачусетського технологічного інституту. — Але з іншого боку, на це знадобляться сотні тисяч років, тож це не буде досить швидко, щоб вирішити наші сьогоднішні проблеми».
Втім, таємниця саморегуляції клімату Землі залишається закритою мороком невідомості більш тривалих відрізках часу. Вчені припустили, що виявлена ними закономірність стабілізації клімату в масштабі сотень тисяч років надто мала для періодів мільйони років. На більш тривалому геологічному відрізку часу на погоду має впливати щось інше, що поки що не виявлено. Не виключено, що Землі просто пощастило з цим, і жодних факторів, що стабілізують, у глобальному масштабі немає. Обидві версії мають своїх прихильників, але відповідь, як завжди, може бути десь посередині.
