Сенсація у світі науки: бонобо використовують “граматику”, схожу на людську
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Science, вчені виявили вражаючу схожість між комунікаційною системою бонобо та людською мовою. Йдеться про композиційність — здатність поєднувати звуки або слова у нові значення, яка раніше вважалася притаманною лише людям.
Що таке композиційність у мові?
Композиційність — це основа людської мови. Наприклад, фрази “червоне світло” і “світле червоне” складаються з тих самих слів, але мають різні значення. Досі вважалося, що тварини не мають такої гнучкості у комунікації.
Але дослідження поведінки бонобо — наших близьких родичів — кидає виклик цьому переконанню.
Як вивчали “мову” бонобо
Команда вчених записала тисячі вокалізацій бонобо в умовах дикої природи та в неволі. Потім приматів навчали реагувати на окремі “слова” або їх комбінації — звуки, що позначали, наприклад, їжу, місцезнаходження, соціальні сигнали.
Результати показали, що бонобо по-різному реагували на окремі крики й на їх поєднання — що вказує на наявність семантичної структури. Це схоже на те, як ми складаємо речення зі слів.
Новий “словник” бонобо: більше, ніж просто крики
Виявилося, що деякі звуки набувають нового значення в залежності від контексту або порядку. Наприклад, окремий сигнал міг означати “яблуко”, але в парі з іншим перетворювався на “яблуко в іншому місці”. Така гнучкість і структурованість — ознака справжньої композиційності.
Чому це важливо?
Це відкриття ставить під сумнів наше уявлення про те, що комплексна мова — виняткова риса людини. Якщо бонобо володіють основами граматики, то це свідчить, що корені мови виникли ще до появи Homo sapiens.
Це також відкриває нові шляхи до розуміння, як еволюціонувала наша здатність говорити — і якою вона була на ранніх етапах.
Еволюція мови: новий погляд
Раніше вважалося, що лише люди здатні до комбінаторного мовлення. Але тепер з’являються докази, що еволюція мови — це не стрибок, а поступовий процес, який почався ще з наших спільних предків із приматами.
Дослідження бонобо дає змогу по-новому подивитися на тваринний інтелект і руйнує бар’єри між “людською” і “тваринною” комунікацією.
Читайте оригінальну статтю.