В непримітній кімнаті Національного музею Ефіопії, кістки віком 3,18 мільйона років, обережно дістають із сейфа і викладають на довгий стіл.
Це скам’янілі рештки зубів, фрагменти черепа, частини таза і стегнової кістки, які складають найвідомішу у світі Australopithecus afarensis — Люсі.
Гомініна була знайдена 24 листопада 1974 року в регіоні Афар на північному сході Ефіопії командою вчених, до складу якої входили Моріс Тайєб, Ів Коппенс, Дональд Джохансон, Джон Кальб і Реймонда Боннефіль.
52 фрагменти кісток, що становлять приблизно 40% скелета Люсі, на той час були найбільш повним відкриттям і перевернули уявлення про наших предків.
Спочатку скелет назвали A.L-288-1, що відображало регіон Афар та геолокацію знахідки. Проте дослідники дали йому прізвисько Люсі на честь пісні The Beatles Lucy in the Sky with Diamonds, яку вони слухали під час святкування відкриття.
Люсі ходила на двох ногах і, як вважається, померла у віці від 11 до 13 років — що вважалося дорослим віком для цього виду. Вона була заввишки 1,10 метра (3,6 фута) та важила 29 кг (64 фунти).
Для Сахлеселасі Мелаку, 31-річного керівника відділу палеонтології, відкриття Люсі стало виходом з «темної епохи» у розумінні людських предків.
«Вплив цього відкриття був дуже значним як для науки, так і для всього світу», — розповів він AFP.
Люсі довела, що члени родини людини існували понад три мільйони років тому, а також стала основою для інтерпретації пізніших знахідок.
Дослідження її кісток дозволили зробити надзвичайно детальні припущення про її життя. Наприклад, трохи деформований хребець може свідчити про те, що Люсі мала проблеми зі спиною.
«Виняткове» відкриття
Жан-Рено Буссері, палеонтолог і директор досліджень Французького національного центру наукових досліджень, назвав відкриття Люсі «винятковим проривом» у науці.
«На той час ми практично нічого не знали про період трьох мільйонів років тому, і у нас не було таких повних знахідок», — зазначив він.
Люсі часто називали «бабусею людства», проте нові відкриття, як, наприклад, знахідки в Ефіопії, Південній Африці та Кенії, ускладнили уявлення про те, коли з’являлися різні види гомінін і до якої родини вони належали — людської чи шимпанзе.
Відкриття «Тумай» у Чаді в 2001 році — черепа віком 6–7 мільйонів років — свідчить про те, що родина людини може мати ще давніше походження, ніж вважалося раніше.
Тим часом Люсі досі не розкрила всіх своїх таємниць.
Наприклад, дослідження 2016 року припустило, що третину свого часу вона проводила на деревах, де будувала гнізда, і мала добре розвинені верхні кінцівки. Інша робота того ж року висунула теорію, що Люсі померла, впавши з дерева.
Дослідження 2022 року, опубліковане в Nature, зосередилося на її тазі та показало, що новонароджені Australopithecus мали незрілі мізки, як сучасні немовлята людини, і потребували догляду батьків для виживання.
«Є багато питань без відповіді», — сказав Мелаку з усмішкою. «Особливо ми мало знаємо про ранній побут цих предків».
І хоча музей часто отримує запити на дослідження Люсі, її скелет більше не покидає Ефіопію.
Сучасні наукові досягнення відкривають нові можливості для досліджень.
«Такі виняткові матеріали, як цей, відіграють провідну роль в еволюції науки», — зазначив Буссері.