Марсохід Curiosity виявив дивовижне утворення зі скель, що прикрашає інопланетний ландшафт Марса. Серед дрібних пісків і валунів кратера Гейл височіють кілька звивистих кам’яних веж – шипи осадових порід виглядають майже як замерзлі потоки води, що ллються з невидимого небесного глека.
Насправді на думку експертів, ці колони, ймовірно, утворилися із цементоподібних речовин, які колись заповнили давні тріщини у гірських породах. У міру того як більш м’яка порода поступово вивітрювалася, потоки компактного матеріалу залишалися на місці.
Утворення зі скель були зняті камерою на борту марсохода Curiosity 17 травня, але лише минулого тижня НАСА та експерти інституту SETI (що розшифровується як “Пошук позаземного розуму”) поділилися знімком у рамках ініціативи SETI “Планетарна картина дня”.
Якими б інопланетними не здавалися ці структури, вони не позбавлені прецедентів.
У земній геології “худу” – це високий і тонкий шпиль скелі, що утворився внаслідок ерозії. Його також можна назвати шатровим каменем, казковим димарем або земляною пірамідою.
Зазвичай вони зустрічаються в сухих місцях, наприклад, у каньйонах штату Юта або південної Сербії, а їх колони іноді досягають висоти десятиповерхового будинку.
Природні структури утворені шарами твердої породи, які наростають у м’якіших осадових породах. Коли решта породи руйнується під впливом дощу, вітру чи морозу, залишається чудовий зліпок давньої тріщини у гірській породі.
Ці дві скельні вежі на Марсі виглядають так, ніби вони ось-ось перекинуться в порівнянні з тими, які ми бачимо на Землі але, очевидно, що вони досить міцні, щоб витримати легшу поверхневу гравітацію, що спостерігається на червоній планеті.
Інша дивне утворення, яке виявив Curiosity на початку цього року, могло бути створене схожим чином, хоч і з зовсім іншими результатами.
Ця інша, менша за розміром скеля схожа на шматок корала або квітку з численними пелюстками, що тягнуться вгору до сонця.
“Одна з теорій, що з’явилися, полягає в тому, що ця скеля є різновидом конкреції, утвореної мінералами, відкладеними водою в тріщинах або розломах існуючої породи”, – пояснювалося на той час у пресрелізі НАСА.
“Ці конкременти можуть бути спресовані разом, можуть бути твердішими та щільнішими, ніж навколишня порода, і можуть зберігатися навіть після того, як навколишня порода руйнується”.
Кратер Гейл не зовсім плоский, але інопланетні шпилі, виявлені Curiosity, виділяються на тлі решти, хоча на знімку немає вимірів висоти.
Зараз ці надгробні камені, що височіють, можуть виглядати неживими, але їх утворення багато говорить про стародавні умови на Марсі і про те, чи могло там мільярди років тому процвітати життя.
Сам кратер Гейла вважається дном озера, що висохло. Хоча, можливо, дрібнішого і швидкоплиннішого, ніж припускали експерти.
Утворення зі скель у стародавньому озері та навколо нього допомагають розкрити справжню історію регіону.
