Чи траплялося вам куштувати щось настільки гірке, що відразу хотіли це виплюнути? Це природна реакція, і саме тому, як вважають науковці, ми маємо рецептори гіркого смаку — вони допомагають нам уникнути потенційно небезпечних речовин.
Цікаво, що такі ж рецептори є і в клітинах нашої шкіри, і виконують схожу функцію — допомагають виявляти шкідливі речовини. Нове дослідження, проведене біологами з Університету науки Окаяма, поглиблює наше розуміння ролі смакових рецепторів типу 2 (TAS2R), які містяться в кератиноцитах шкіри. З’ясувалося, що ці рецептори запобігають накопиченню потенційно небезпечних речовин, які можуть пошкодити клітини.
Раніше вважалося, що TAS2R розташовані лише на язику, але тепер відомо, що вони є в товстій кишці, шлунку та верхніх дихальних шляхах. У 2015 році вчені виявили ці рецептори в епітеліальних клітинах шкіри, але лише зараз вдалося з’ясувати, яку саме функцію вони виконують.
У лабораторії людські кератиноцити піддали дії фенілтіокарбаміду (PTC) — сполуки з характерним гірким смаком, яку часто використовують у генетичних дослідженнях. При виявленні цієї речовини рецептори активували виробництво транспортерів ABC, які виводять гіркі сполуки з клітин.
Для перевірки ефективності цього механізму дослідники ввели барвник, який зазвичай виводиться через специфічні транспортери ABC. Однак, коли клітини обробили верапамілом — інгібітором цього транспортера — барвник залишався всередині, що підтвердило роль рецепторів у захисті клітин.
Науковці вважають, що цей механізм допомагає захистити клітини шкіри від токсичних гірких сполук, подібно до того, як рецептори гіркого смаку на язику допомагають уникати отруйних продуктів. Цікаво, що клітини, які попередньо активували TAS2R, краще виживали при дії токсичної дози антигістамінів.
«Активація TAS2R гіркими сполуками, такими як PTC і сахарин, підвищує вироблення ABCB1, що запобігає загибелі клітин, спричиненій дифенгідраміном, завдяки виведенню цих сполук», — йдеться у звіті.
Цей захисний ефект зникав після обробки клітин верапамілом.
«Отже, безпечні активатори TAS2R можуть стати перспективними препаратами для виведення токсичних речовин зі шкіри людини», — резюмують автори.
Це дослідження було опубліковано в журналі FASEB BioAdvances.