У відкладеннях печери Там Па Лінг у Лаосі було знайдено багато шматочків деревного вугілля. Ці знахідки ставлять під сумнів попередню впевненість у тому, що люди не розбивали таборів у печері, а їхні рештки були вимиті всередину. Печера являє собою наш єдиний встановлений ресурс для розгадки деяких найбільших питань про велику експансію людства, що робить будь-яку інформацію про те, як вона використовувалася, безцінною.
У наших знаннях про те, як люди розселилися з Африки в Східну Азію і, особливо, Південно-Східну Азію, існує гігантська прогалина. Ми знаємо, що сучасні люди повинні були пройти – і, ймовірно, залишитися – на шляху з Африки до Австралії, проте існує мало доказів, які стосуються відповідного періоду часу.
Печера Там Па Лінг – найближче, що ми маємо, до винятку з цієї зяючої порожнечі. На цьому місці були знайдені людські скам’янілості, що датуються 68 000-86 000 років тому, що вперше вказує на присутність Homo sapiens у цій місцевості в той самий час, що й найдавніші докази з Австралії.
Однак стіни печери досить круті, і їх важко подолати без сучасного альпіністського спорядження. Палеонтологи підозрювали, що скам’янілості були занесені сюди під час повені, а не люди померли чи були поховані в печері. Не маючи доказів знарядь праці чи вогнищ всередині, ця підозра стала загальноприйнятою під час висвітлення попереднього відкриття.
Однак тепер ця ж команда має іншу точку зору. Група дослідників, включаючи провідного автора нового дослідження Віто Ернандеса, вивчала шари осаду, що відклалися в печері між 10 000 і 52 000 роками тому. “Використовуючи техніку, відому як мікростратиграфія в Лабораторії мікроархеології Фліндерса, ми змогли реконструювати умови печери в минулому і виявити сліди людської діяльності в Там Па Лінг і навколо неї”, – йдеться в заяві Ернандеса.
Мікростратиграфія передбачає детальний аналіз предметів, включаючи попіл і деревне вугілля, які часто залишаються поза увагою археологів і палеонтологів, що шукають великомасштабні скам’янілості. “Це також допомогло нам визначити точні обставини, за яких деякі з найдавніших скам’янілостей сучасної людини, знайдених у Південно-Східній Азії, опинилися глибоко всередині”, – додав Ернандес. Були знайдені численні сліди спаленого матеріалу, які вказують на те, що або люди розводили вогнища всередині печери або біля входу, або зовні відбувалися лісові пожежі, вугілля від яких потрапляло всередину печери.
Сьогодні Там Па Лінг виглядає як казковий грот, але колись це було заборонене місце для входу. Якщо люди використовували його, їм потрібна була вагома причина.
Лісові пожежі в цій місцевості можуть бути цікавими для тих, хто сподівається зрозуміти значення скам’янілостей, знайдених там, оскільки ця місцевість занадто волога, щоб підтримувати пожежі сьогодні. Ми знаємо, що іноді ця місцевість була набагато посушливішою, і залишки горіння можуть допомогти нам зрозуміти ті періоди.
Однак багаття були б набагато цікавішими, показуючи, що печера була важливою для людей, чиї останки ми знайшли, а не просто місцем, куди повінь забрала їхні кістки після смерті. Це відкрило б питання про те, чому люди здійснювали важку і небезпечну подорож туди і назад, і дало б поштовх до подальших пошуків знарядь праці.
Ернандес, аспірант Університету Фліндерса, сказав: “Єдиний спосіб відрізнити [ці сценарії] – це перевірити ландшафт ззовні” на наявність слідів пожежі. За його словами, це “великий проєкт, який чекає свого часу”.
Якщо виявиться, що пожежа була створена людиною, це поставить ще більше питань про те, коли такі докази вперше з’явилися. Ернандес розповів IFLScience, що були зібрані зразки, які датуються більш раннім часом, ніж ті, що вивчалися для цієї статті, але їхній аналіз ще не завершений. Потенційно, однак, це може забезпечити набагато точніший спосіб визначення часу прибуття людини на цю територію і, можливо, в цілий регіон.
Однак, навіть якщо люди використовували Там Па Лінг, а це цілком ймовірно, на думку Ернандеса, вона, можливо, не завжди була такою популярною. Ернандес розповів IFLScience, що в періоди, коли за межами печери було спекотно і посушливо, вона могла бути прохолодним притулком, можливо, досить привабливим, щоб люди були готові здійснити важке сходження. “Ми говоримо про Homo sapiens, – сказав Ернандес в інтерв’ю IFLScience. “До цього моменту вони колонізували кожну екологічну нішу в світі, окрім Арктики/Антарктики”.
Доведення того, що печера використовувалася в ті часи, стало б частиною набагато більшої головоломки, яку намагається розв’язати науковий керівник Ернандеса, професор Майк Морлі: що змусило стародавні народи розселитися в нових місцях проживання.
Ця робота може виявитися важливою ще й з іншої причини. Органічний матеріал розкладається набагато швидше в гарячому, вологому середовищі, що, як вважають, є однією з причин, чому ми маємо так мало інформації про перших H. sapiens у Південно-Східній Азії. Палеонтологи зазвичай змирилися з цією проблемою. Однак автори дослідження пишуть: “Показуючи, що матеріали можуть зберігатися по-різному в межах одних і тих же мікростратиграфічних одиниць, ми кидаємо виклик загальному припущенню, що збереження в тропічному середовищі завжди погане”.
Іноді варто шукати ознаки предметів, які, включаючи стародавню ДНК, могли зберегтися краще, ніж очікувалося.