Знайдено залишки менінгіоми в черепі чоловіка 1600-річної давності
Група іспанських учених із Національного центру досліджень еволюції людини (CENIEH) разом із колегами з Університету Алькали, Мадридського університету Комплутенсе та Політехнічного університету Валенсії досліджувала досить добре збережений череп, господар якого жив наприкінці Римської імперії. Звіт опублікували в журналі Virtual Archaeology Review.
Учені застосували сучасні методи, такі як мікрокомп’ютерна томографія, отримали сотні рентгенівських зображень і створили 3D-модель. Усе для того, щоб виявити сліди пухлини у внутрішній частині черепа людини, яка жила в середині IV століття нашої ери. Це найбільш ранній випадок менінгіоми на Піренейському півострові – з тих, що відомі науці.
Череп знайшли 7 лютого 2019 року, під час спелеологічної експедиції в печеру Сіма-де-Марсенехас у місті Ластрас-де-Теза іспанської провінції Бургос. Він лежав у воді і явно був зміщений нею. Фахівці відправили череп у лабораторію Національного центру досліджень еволюції, де знахідку відреставрували. Радіоізотопне датування засвідчило, що людина, якій належав цей череп, жила на Піренейському півострові ближче до кінця післяреспубліканського періоду Стародавнього Риму – у 317-418 роках нашої ери (приблизно в 367-му).
Потім дослідники провели комп’ютерну томографію, створили 3D-модель черепа, а також візуалізували його внутрішні структури. Так їм вдалося виявити чотири ушкодження, три з яких були екзокраніальними – на зовнішній стороні кісткового каркаса голови. Оскільки сліди розташовувалися на маківці, найімовірніше, травми були заподіяні навмисне, тупими та гострими предметами, за життя людини, а згодом поранення зажили.
Четверте ушкодження знаходилося на внутрішньому боці черепа і було схоже на патологію – судячи з усього, чоловік переніс операцію, внаслідок якої йому видалили частину кістки.
“Після вивчення характеристик ураження і порівняння його з різними патологіями, як-от інфекції, метаболічні або генетичні захворювання чи неоплазія, ми зробили висновок, що воно, ймовірно, було спричинене пухлиною всередині черепа – імовірно, менінгіомою”, – розповіли вчені.
Менінгіома – найпоширеніший тип первинної пухлини головного мозку, на неї припадає близько 30% усіх таких патологій. Розвивається з клітин оболонок, які являють собою три шари тканини між черепом і мозком. Разом зі спинномозковою рідиною вони захищають структури центральної нервової системи.
Пухлину головного мозку, яку діагностували в чоловіка, що жив наприкінці Римської імперії, вчені назвали найбільш раннім подібним випадком на Піренейському півострові з тих, що відомі сучасній науці.
“Хвороби супроводжували людство з доісторичних часів. Вивчення давніх патологій і наслідків може допомогти зрозуміти їхній вплив і те, яке вирішальне значення мав спосіб життя наших предків. Тафономічні та палеопатологічні дослідження можуть надати інформацію про причини смерті, поведінку населення, наприклад міжособистісні конфлікти або про те, як люди доглядали за хворими. Ці дослідження також підтверджують існування деяких захворювань, згаданих в археологічних записах”, – зазначили автори наукової роботи.
