Космічний телескоп «Джеймс Вебб» (JWST) знайшов навколо вільноплаваючих об’єктів планетарних мас — «планет-блукачів» — пилові диски з кристалічними силікатами. Це натякає, що навіть світи без зірки можуть формувати мініатюрні «планетні системи» з місяцями та кільцями — подібно до Юпітера чи Сатурна, але в менших масштабах.
Дослідження опубліковано в Astronomy & Astrophysics.
Що таке «планети-блукачі» (FFPMO)
«Планети-блукачі» — це вільноплаваючі об’єкти планетарних мас (до ≈10 мас Юпітера), які не обертаються навколо зірки. Вони трапляються в регіонах активного зореутворення, де гравітаційні взаємодії можуть «викидати» молоді планети з їхніх систем, або ж такі об’єкти можуть народжуватися самостійно — подібно до зірок, але з малою масою.
Що побачив JWST
Команда дослідників проаналізувала спостереження восьми таких об’єктів у туманності Оріона. В інфрачервоних спектрах виявили ознаки вуглеводневого та силікатного пилу, у тому числі кристалічних силікатів, а також сліди зростання частинок. Усе це характерно для дисків, з яких біля молодих зірок формуються планети.
Чому це важливо
Наявність дисків навколо «планет-блукачів» означає, що вони можуть мати власні «міні-системи»: місяці, кільця й, можливо, навіть менші субсупутники. Фактично це зменшена в масі та розмірі версія звичної нам планетної системи — без центральної зірки.
Як формуються такі диски
У молодих зірок диски виникають із навколишньої туманності завдяки збереженню моменту імпульсу. Схожі процеси, ймовірно, відбуваються й у «планет-блукачів»: навколо щойно сформованого об’єкта залишається матеріал, що організується в диск, де пил зростає, кристалізується та може злипатися у більші тіла — «цеглинки» для майбутніх місяців.
Що далі
Потрібні глибші спостереження, аби напряму зафіксувати зародження місяців або кільця. Наступні програми JWST, а також наземні телескопи з адаптивною оптикою, можуть відстежити теплове випромінювання пилу та газу й побачити прогалини в дисках — можливі «сліди» формування супутників.