Коли ми бачимо музейні експонати, їхній запах часто залишається поза увагою. Проте запахи можуть розповісти багато про походження та функціонування артефактів.
Моя сфера досліджень – сенсорна спадщина, яка вивчає взаємодію людей з культурною спадщиною за допомогою різних органів чуття. Зокрема, я розробляю методи ідентифікації та збереження культурно значущих ароматів.
Наприклад, я працювала з собором Святого Павла, відтворюючи аромат його бібліотеки, щоб майбутні покоління могли його відчути. Також я брала участь у проєкті Odeuropa, де разом із комп’ютерними науковцями та істориками ми відтворювали запахи Європи за останні 300 років.
Моє останнє дослідження стосується запахів муміфікованих тіл. Університет Любляни у співпраці з Університетом Кракова та Єгипетським музеєм у Каїрі запросили мене допомогти у вивченні мумій. Наша команда проаналізувала дев’ять муміфікованих тіл, датованих різними періодами, щоб краще зрозуміти їхні запахові характеристики.
Результати були несподіваними: замість неприємних запахів ми виявили приємні аромати – «деревні», «квіткові», «солодкі», «пряні» та «смолисті». Хімічний аналіз підтвердив наявність давніх бальзамувальних речовин, зокрема ефірних олій хвойних дерев, ладану, мирри та кориці. Наступним кроком стане реконструкція цих запахів для відвідувачів Єгипетського музею, що дозволить їм по-новому відчути стародавню історію.
Читайте оригінальну статтю.
