Вчені з’ясували, що на стародавньому Марсі льодовики стікали, як на Землі, хоч і повільно. Нове дослідження опубліковано в журналі Geophysical Research Letters.
Вага і шліфувальний рух льодовиків вирізали характерні долини і фіорди на поверхні Землі. Оскільки на Марсі немає подібних ландшафтів, вчені вважали, що стародавні крижані маси на Червоній планеті міцно примерзли до її поверхні. В ході нового дослідження вчені з’ясували, що вони не застрявали на місці, а просто рухалися дуже повільно.
Рух – частина визначення форми льодовиків. На Землі тала вода накопичується під ними і крижаними щитами, «змащуючи» їх спуск. Тепер вчені змоделювали, як низька гравітація Марса вплинула на зворотний зв’язок між тим, як швидко ковзав крижаний щит і тим, як вода стікала під льодом.
Судячи з усього, крижані щити на Марсі рухалися і руйнували землю під собою надзвичайно повільно. Навіть коли під льодом накопичувалася вода, пишуть автори нового дослідження.
Хоча на Марсі немає очевидних U-подібних долин, якими відрізняються льодовикові ландшафти Землі, дослідники виявили інші геологічні сліди. Вони вказують на те, що в минулому на поверхні Марса були крижані маси, схожі на льодовики. Серед них – гравійні хребти, які відомі як ескери.
Нагадаємо, це – льодовикова форма рельєфу, лінійно витягнуті, вузькі ґрунтові вали висотою до декількох десятків метрів, шириною від 100-200 м, довжиною до десятків кілометрів. Складені з відкладів підльодовикових вод.
За словами вчених, їх дослідження має значення для вивчення можливих стародавніх форм життя на Марсі. Крижаний щит забезпечує постійний запас води, захист і стабільність будь-яких підлідникових водойм, таких як озера. Також вони “працюють” як укриття від сонячної радіації при відсутності магнітного поля і ізоляцію від екстремальних коливань температури.