Уявіть, що ви можете «сказати» слово, не ворухнувши губами, і щоб комп’ютер одразу його озвучив. Цей сценарій перестає бути фантастикою. У журналі Cell опубліковано дослідження, в якому науковці описують створення інтерфейсу мозок-комп’ютер (BCI), здатного декодувати внутрішню мову людей із руховими порушеннями, що обмежують їхню здатність говорити, повідомляє NNews із посиланням на Science.
Коли думки стають словами
Протягом останніх років BCI-технології навчилися відтворювати мовлення людей, які через інсульт чи нейродегенеративні хвороби, зокрема ALS, втратили голос. Але більшість пристроїв працювали лише тоді, коли пацієнт максимально намагався вимовити слова — навіть якщо звуки були нерозбірливими. Це вимагало значних зусиль і втомлювало.
Команда під керівництвом інженерки Ерін Кунц вирішила зосередитися на внутрішній мові — тих словах, які людина вимовляє «про себе». Використовуючи електроди, імплантовані у моторну кору чотирьох учасників із руховими порушеннями, дослідники змогли зафіксувати нейронну активність, спільну як для спроби говорити, так і для внутрішньої артикуляції.
Як працює декодування
Алгоритм тренували на 125 000-словниковому банку, де учасники «внутрішньо» промовляли слова, а потім — цілі речення. Система змогла відтворювати внутрішню мову в режимі реального часу з помилкою від 26% до 54% — найкращий на сьогодні результат у цій сфері.
Приватність на першому місці
Розробники врахували етичний виклик — ризик небажаного «озвучення» думок. Було протестовано два підходи:
- блокування передачі сигналів внутрішньої мови без активації;
- введення «ключового слова» (chitty chitty bang bang), яке користувач подумки вимовляє, щоб активувати режим декодування.
В одному з випадків система з майже 99% точністю визначала момент, коли користувач дійсно хотів передати внутрішнє мовлення.
Чому це важливо
Дослідники наголошують: наразі технологія працює з обмеженим словником і не може читати думки без згоди людини. Проте вона відкриває нові можливості для відновлення комунікації — з повагою до приватності.
«Мета — відновити лише ту комунікацію, яку людина хоче передати», — підкреслює Кунц.
