Тисячі тонн пластикового забруднення можуть потрапляти в навколишнє середовище щороку… просто через нашу ротову порожнину.
Більшість жувальних гумок виготовляються з різних синтетичних каучуків на основі нафти – подібних до матеріалу, який використовується для виробництва автомобільних шин.
Якщо ця думка здається вам неприємною, ви не самотні. Дослідження показують, що люди часто шоковані, коли дізнаються, що фактично жують пластик. Виробники жувальних гумок уникають прямих згадок про їхній склад, приховуючи справжні інгредієнти за позначенням «основа гумки».
Аналіз показує, що жувальні гумки містять стирол-бутадієн (який використовується для виготовлення шин), поліетилен (матеріал для пластикових пакетів і пляшок) і полівінілацетат (клей для дерева). При цьому щороку у світі виробляється приблизно 2,4 мільйона тонн гумки, і понад 730 000 тонн з них — це синтетична основа.
Але найбільша проблема полягає не лише у складі жувальної гумки, а й у тому, що вона не розкладається природним шляхом. Викинута гумка твердіє, розтріскується та поступово розпадається на мікропластик, що може тривати десятиліттями. Її прибирання є трудомістким і дорогим: у Великій Британії на це витрачається близько 7 мільйонів фунтів стерлінгів щорічно.
Деякі компанії впроваджують ініціативи з утилізації використаної гумки та розробляють альтернативи на рослинній основі. Але головна відповідальність має лягати не лише на споживачів, а й на виробників. Важливо змінити підхід, розглядаючи жувальну гумку не як сміття, а як форму пластикового забруднення, що потребує жорсткого регулювання.
Необхідні заходи включають освіту, прозорість у маркуванні, податки на синтетичну гумку для фінансування прибирання та стимулювання екологічних альтернатив. Відмова від жувальних гумок або перехід на безпечні аналоги допоможе зменшити їхній вплив на довкілля.
