Як відсутність уяви впливає на довгострокову пам’ять

Люди, які не здатні генерувати будь-які уявні образи, гірше пам’ятають ключові події свого життя, показало нове дослідження. Просканувавши мозок добровольців, які страждають на афантазію – стан, що характеризується відсутністю “розумового ока”, автори дослідження виявили, що погіршення автобіографічної пам’яті пов’язане з порушенням зв’язку між гіпокампом і зоровою корою.

Вважається, що приблизно одна людина з 50 може мати певний ступінь афантазії, тобто їй важко формувати образи в уяві. Хоча це явище все ще погано вивчене, ймовірно, воно якимось чином опосередковане гіпокампом, який відіграє ключову роль у створенні розумових образів.

Цікаво, що гіпокамп також є одним з основних центрів пам’яті мозку. Це наштовхнуло авторів дослідження на думку, що нездатність уявити місця, людей або події з минулого може також призводити до порушення автобіографічної пам’яті у пацієнтів з афантазією.

Для дослідження вчені набрали 14 осіб з афантазією та 16 осіб без афантазії і попросили їх пригадати події з п’яти різних періодів їхнього життя: раннього дитинства, підліткового віку, ранньої дорослості, середнього віку та минулого року. “Ми виявили, що люди з афантазією мають більше труднощів зі спогадами, – пояснив автор дослідження Мерлін Монзел у своїй заяві. “Вони не тільки повідомляють менше деталей, але їхні розповіді менш яскраві, а їхня впевненість у власній пам’яті знижується”.

“Це свідчить про те, що наша здатність пам’ятати власну біографію тісно пов’язана з нашою уявою”, – додав він.

Цікаво, що учасники з афантазією часто пояснювали, що вони знають, як “відчувають” певне місце, але не можуть відтворити цей простір перед очима. Наприклад, одна людина описала свій досвід так: “Я можу перенести свою свідомість на кухню в себе вдома і відчути все навколо, але це відчуття не пов’язане з жодним візуальним образом”.

На наступному етапі дослідження вчені використовували функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ) для моніторингу мозкової активності учасників, коли вони намагалися пригадати життєві події.

“Це показало, що гіпокамп, який відіграє важливу роль у відтворенні яскравих, детальних автобіографічних спогадів, менш активний у людей з афантазією”, – говорить співавтор дослідження Пітшапорн Лілаарпорн.

Зокрема, вона пояснила, що “зв’язок між гіпокампом і зоровою корою корелює з уявою у людей без афантазії, тоді як у пацієнтів з афантазією такого зв’язку немає”. Іншими словами, знижений зв’язок між цими двома ділянками мозку може бути причиною відсутності уявних образів при афантазії, а також може сприяти зниженню здатності пригадувати життєві події.

“Наші результати вказують на те, що візуальні уявні образи є важливими для багатих на деталі, яскравих [автобіографічних спогадів], і що цей тип когнітивної функції підтримується функціональним зв’язком між гіпокампом і візуально-перцептивною корою”, – підсумовують автори дослідження.

На основі цього спостереження вони припускають, що тренування візуальної уяви може допомогти людям, які страждають на хворобу Альцгеймера та інші розлади пам’яті, покращити їхню довготривалу пам’ять. Чи так це насправді, покажуть майбутні дослідження.