Мабуть, це очевидно, що на ваше благополуччя може впливати близький друг. Але чи впливають групи, до яких ви належите, також на ваше благополуччя? Наприклад, чи впливає культура ваших колег на вашу продуктивність?
Може здатися, що відповідь на це питання очевидна – «так». Але ідея, що склад і структура групи може впливати на окремих її членів, була однією з найбільш суперечливих у біології.
Це явище, яке називається багаторівневим відбором, є розширенням природного відбору: процесу, коли організми з рисами, більш пристосованими до їхнього середовища, мають більші шанси вижити і розмножуватися.
Протягом поколінь ці вигідні риси – поведінкові, морфологічні або фізіологічні – стають більш поширеними в популяції.
У традиційному розумінні еволюції природний відбір діє на риси окремих організмів. Наприклад, ссавці з більшою кількістю друзів, як правило, живуть довше і мають більше потомства. У цьому випадку рисою, на яку діє відбір, є кількість соціальних зв’язків.
Багаторівневий відбір пропонує, що одночасно з відбором на риси індивідів, відбір також діє на риси груп. Ось приклад: життя в більш соціальній і взаємопов’язаній групі може бути вигідним для її членів, що означає, що риси групи також піддаються відбору.
У природі це означає, що індивіди в добре пов’язаних групах можуть жити довше і мати більше потомства, тому що такі групи можуть краще знаходити обмежені ресурси або виявляти хижаків. У цьому випадку під відбором знаходяться риси самої групи.
Багаторівневий відбір може навіть відбирати риси, які здаються суперечливими на індивідуальному та груповому рівнях. Наприклад, це може означати, що відбір буде сприяти індивідам, які є більш замкнутими, водночас сприяючи групам, які є дуже соціальними, або навпаки.
Багаторівневий відбір був суперечливою ідеєю з моменту, коли Чарльз Дарвін вперше припустив, що групи, ймовірно, впливають на індивідів у своїй книзі «Походження людини» 1871 року.
Єдині докази того, що багаторівневий відбір одночасно діє на соціальні стосунки індивідів і на соціальні групи, надходять з лабораторних експериментів.
Такі експерименти важливі для наукового процесу, але без доказів багаторівневого відбору у диких тварин, суперечка, яка триває вже 154 роки, не стихає. Як два польові біологи, що цікавляться еволюцією поведінки, ми досліджували багаторівневий відбір у дикій природі, вивчаючи жовто-бурих мармотів.
Наше нове дослідження підтримує цю спірну концепцію, припускаючи, що структура груп, до яких належать мармоти, може впливати на їхнє виживання не менше, ніж особисті взаємини між окремими мармотами.
